Серед представлених київській публіці творів сучасного угорського кінематографа змогли б знайти фільм за своїм смаком і непохитний прихильник реалістичного підходу, і шанувальник найбільш вигадливого артхаусу. «Громадянсько–свідомому» уявленню про мистецтво як про дзеркало, що покликане відобразити реалії навколишньої дійсності, радості і прикрощі сучасників, повною мірою відповідає картина Діани Гроо «Веспа». Головний герой цього фільму, знятого ручною камерою за участi непрофесійних акторів, — 12–річний хлопчик із бідного селища в околицях Будапешта, який уперше вирушає у столицю, щоб отримати виграний у лотерею скутер. Але підлітком також керує відчайдушна надія відшукати батька, який багато років тому подався у велике місто на заробітки і відтоді не подавав про себе звісток. Подорожуючи «злими вулицями», він стає свідком картин безправ’я та злиднів і знаходить у цій невеселій мандрівці заміну зниклому батькові — вуличного музику, неприкаяного мешканця соціального дна, який оточує чужу дитину увагою і турботою. Стрічка Гроо, що сприймається як своєрідний парафраз «Викрадачів велосипедів» Вітторіо Де Сіки, вкотре показує, що в ситуації повної безпорадності державних інститутів протистояти соціальним вадам здатна лише людська солідарність.

Сфера «Віртуозів» — класична музика. Музика віків, яку хочеться завжди слухати. Особливо коли її виконавці — імениті, неповторні, шановані. Започаткований три десятиріччя тому, фестиваль «Віртуози» подарував львів’янам і гостям міста виступи Гідона Кремера, Володимира Співакова, Івана Монігетті, Саулюса Сондецкіса... Відмінною рисою саме цього музичного свята є неодмінна участь у ньому тих, хто ази виконавства пізнавав у Львові, а мистецьких вершин досягнув за кордоном, — Олега Криси, Юрія Башмета, Олександра Слободяника... Бузково–сонячний львівський травень — традиційний господар щедромузичних імпрез, щовечірніх, а то й денних, та ще й просто неба — на подвір’ях старовинних палаців.

У п’ятницю в Києві розпочинає свою роботу ХХІІ Міжнародний фестиваль «Музичні прем’єри сезону». Прологом його стали два симфонічні концерти Державних екзаменаційних іспитів студентів композиторського факультету НМАУ та концерт переможців конкурсу студентів–композиторів ім. Івана Карабиця, що відбулися днями. Офіційне ж відкриття фестивалю відбудеться 25 травня у Національній філармонії України: у виконанні Національного симфонічного оркестру та капели «Думка» прозвучать твори Є. Станковича, Х.–В. Гроссмана (Перу), З. Краузе (всесвітньо відомого польського композитора, котрий також виступить як соліст зі своїм Фортепіанним концертом № 1, цей виступ підтримує Польський інститут у Києві). У другому відділі буде представлено фольк–оперу Володимира Зубицького «Чумацький шлях». За диригентським пультом — Володимир Сіренко.

У Національному палаці «Україна» відбувся грандіозний гала–концерт «Крок до зірок. Нам 15 років!» з прямою трансляцією в ефірі Першого Національного телеканалу. На сцені цього травневого вечора виступило понад 1500 дітей з різних куточків нашої держави.

«Крок до зірок» є спільним проектом Міжнародного благодійного фонду «Обдаровані діти України», Київського національного університету культури і мистецтв та Першого Національного. Меценатом, генеральним продюсером конкурсу є Михайло Поплавський.

Каннський фестиваль перевалив «екватор», і хоч у конкурсній програмі залишилося ще доволі багато очікуваних стрічок, уже зараз є кілька фаворитів.

Першим (хронологічно) став Жак Одіяр із драмою «Іржа та кістка». Історія двох людей, яким мало пощастило у житті, знята із притаманними Одіяру внутрішньою напругою та драматизмом, що існують усередині, як стиснута пружина. Прекрасно дала собі раду Маріон Котіяр, героїня якої внаслідок травми втратила обидві ноги. Саме її називають головною претенденткою на приз за найкращу жіночу роль.