У неділю на київському Лук’янівському ринку знову кипіли пристрасті. По один бік паркану — продавці, по другий — нові власники, яких не визнають. «О 17–й годині до ринку під’їхали шість великих автобусів, звідки повискакували, за підрахунками міліції й адміністрації ринку, приблизно 300 чоловіків спортивної статури, — розповідає «УМ» заступник директора ТОВ «Лук’янівський ринок» Роман Ропотан. — У руках у кожного — держаки для лопат, по вогнегаснику і газові балони. Усі в чорній формі. Розтрощили примiщення адміністрації ринку, вимкнули живлення. Виволочили по землі 73–річну жінку адміністратора ринку, яка не хотіла виходити. До речі, ввечері в Галини Іванівни стався інсульт. Сполохані торгівці подзвонили керівництву ринку. Коли ми приїхали, то побачили таку картину: три сотні людей забарикадували всі входи і виходи, озброїлися порошковими вогнегасниками. Я намагався потрапити як представник адміністрації, та мене буквально винесли з території ринку — зараз знімаю побої».
За оперативною інформацією заступника директора ринку, в лавах бойовиків близько сотні киян, решта — «спортсмени» з інших областей. В декого з них при собі газові пістолети і травматичні пістолети на гумових кулях. Учора зранку нові господарі «Лук’янівки» хотіли пустити на робочі місця лише лояльно налаштованих торгівців. Решту, хто проти, — залишити за огорожею. «На територію ринку намагалося зайти сім телеканалів, але журналістам туди зась, — відмічає Ропотан, — таке в них правило — закривають перед носом ворота, виганяють і б’ють камери. «П’ятий» канал уже пише заяву в Шевченківське райуправління».
Війна за ринок триває кілька місяців. Свою агресію нові власники Лук’янівського ринку ВАТ «Квіткова Галявина» аргументують просто: за рішенням суду, вони вже більше року є господарями майнового комплексу. «Все почалося у 2006–му, — розповідає історію конфлікту Роман Ропотан. — Наше підприємство звернулося до Віктора Пилипишина, аби він виніс на рішення райради питання про затвердження актів державної комісії про всі будівельні роботи, що тут провели. Він сказав, що якщо в нас ще й досі немає цього паперу, то нічого подавати не буде. Після цього почалися проблеми. Пилипишин прислав сюди своїх поплічників — депутата райради Олександра Ліщенка і колишнього депутата Олену Антонову, які просили нас подарувати їм половину акцій. Обіцяли за це надати всю необхідну документацію. Ми на це «не повелися». В 2010 році Пилипишин провів аукціон, на який допустили три організації. Цілісний майновий комплекс площею 46 соток продали за 6 мільйонів гривень. Нас на цей аукціон не допустили. Хоча, згідно iз законом, в першу чергу мусили допустити до торгів як чинних орендаторів. То чому ми тепер мусимо віддавати землю і ті торгові точки, які ж самі побудували за 15 років?».
Крім цього, є ще один нюанс: Адміністрація Шевченківського району прийняла рішення про проведення аукціону і продаж майна комплексу ринку 25 червня 2009 року, але право власності на ринок адміністрація отримала лише в січні 2010–го. Тобто, продавала майно, яке тоді не було її власністю, адже всі договори були на той момент у ВАТ «Лук’янівський ринок». 15 березня працівники звернулися до депутатів Київради з проханням створити спеціальну комісію і втрутитися у конфлікт. Однак Київська адміністрація замість того, щоб вирішити проблему, запропонувала торгівцям перейти на інші комунальні ринки міста. Міліція у конфлікт теж не втручається, пояснюючи, що це господарча тяжба. Щоб достукатися до влади, підприємці збираються перекривати вулиці Мельникова і Дегтярівську й «стояти до кінця». Їхня відданість зрозуміла — вигідне розташування базару може спокусити нових власників звести тут черговий торговельно–розважальний центр.