Історiя цієї судової тяганини триває вже три роки. Та попри те, що до неї причетний (хоча, звичайно, і опосередковано) один із найяскравіших представників команди чинної влади, цей випадок до останнього часу не набував розголосу. У 2009 році у місті Жашкiв, що на Черкащині, стався прикрий випадок. Валентина Василівна Македон, матір дружини Вадима Колесніченка Лілії Македон, під час сварки «скрутила» виховательку місцевого дитсадка Хрущ Галину та влила їй у горло нашатирного спирту. Внаслідок цього жінка зазнала опіків дихальних шляхів та стравоходу ІІ ступеня. Чотири судові інстанції визнали тещу одіозного політика винною. Однак після приходу до влади «регіоналів» терези Феміди почали хилитися на бік обвинуваченої. Більше того, підсудна Валентина Василівна отримала винятковий привілей — сама визначила, в якому місті обласний суд проводитиме слухання по її справі.
Як воно — одній по копійках збирати гроші на лікування опіків, а іншій — користуватися «пільгами» тещі «короля українофобії» (за версією кореспондентки Оксани Климончук) — у матеріалі «України молодої».
У вересні 2007 року між вихователькою Галиною Хрущ та методистом Жашківського дитсадка сталася сварка. Нічого особливого, просто пані Галина, як і більшість працівників установи, вкотре зауважила про те, що методист (одна із трьох дочок Валентини Македон, тещі Вадима Колесніченка) не зацікавлена у співпраці з вихователями, «не допомагає у проведенні занять, кричить і командує, її навіть бояться діти». Хоча, мовляв, усе це входить у її обов’язки.
На захист методиста стала завідувачка дитсадка Валентина Македон. Сварка між начальником і вихователькою дійшла до того, що пані Галина просто знепритомніла у кабінеті. Зі свідчень потерпілої, коли вона прийшла до тями, перше, що побачила — Валентину Василівну, яка «мене взяла за щоки, перехилила голову назад і почала лити з пляшечки нашатирний спирт». Ту пляшечку принесла медсестра, залишивши жінок наодинці.
Можна, звичайно, послатися на вік тещі Колесніченка — тоді їй було 64 роки, пенсійний вік навіть з урахуванням теперішньої пенсійної реформи. За свідченнями ж самої пані Македон, вона просто подумала, що то було «заспокійливе, що це сердечні краплі, валер’янка чи що». Але, по–перше, флакончик був підписаний, а по–друге, будь–яка людина, відкривши нашатир, почує його специфічний запах.
І найголовніше: експерти після інциденту виявили у потерпілої опіки ІІ ступеня, а сама пані Галина потрапила в реанімацію. Тож саме за це винуватиця має нести відповідальність. Таку ж відповідальність, яку має нести, наприклад, водій, що не побачив пішохода і збив його. Більше того, пані Галина наголошує, що Валентина Македон могла обпекти її і навмисне, посилаючись на те, що вона не хотіла брати участь у «дери бані» коштів, які нібито присвоювала завідувачка.
Однак відповідальність за інцидент наразі понесла не «козирна теща», а місцеві чиновники — завідувач райвідділу освіти та працівник адміністрації, яка опікувалася питаннями освіти. Обох звільнили з посад. А от Валентину Василівну звільняли двічі, проте якось «не остаточно», бо вона і зараз працює завідувачем дитсадка. Тим часом Галину Хрущ рятували в реанімації, вона випльовувала шматки спечених тканин гортані, стравоходу та збирала гроші на лікування. А згодом ще й змушена була відстоювати свої інтереси та доводити, що вона справді потерпіла.
Українські суди спочатку стали на бік пані Галини — на початку 2008 року Жашківський райсуд визнав винною пані Македон за статтею 128 Кримінального кодексу (необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження), призначив відшкодувати потерпілій моральну (5 тис. грн.) і матеріальну шкоду (1800 грн.). Потім Апеляційний суд Черкаської області направив справу на новий розгляд у Жашків, а той направив на додаткове розслідування.
Жашківський суд уже у 2009 році повторно визнав тещу Колесніченка винною, збільшивши матеріальну шкоду до 2387 гривень. Але наступна апеляція (зауважимо, це вже був 2010 рік, і зять Валентини Василівни уже разом із Президентом Януковичем був у «дамках») виправдала пані Македон і знову направила справу на новий судовий розгляд, перекресливши всі попередні висновки Феміди.
Учора у Жашкові відбулося виїзне засідання Апеляційного суду Черкащини, яке, на переконання присутнього журналіста «УМ», взагалі можна віднести до категорії «нонсенс». Адже Валентина Василівна Македон iз незрозумілих причин заявила, що не може приїхати в Черкаси, тож Апеляційний суд області... приїхав у Жашків! Як у тій приказці про Магомета і гору.
Це винятковий привілей , на який не можуть розраховувати навіть віп–арештанти Луценко і Тимошенко. До останньої Феміда хіба що приїхала у СІЗО, що перебувало за кілометр від храму Феміди, щоб пошвидше розглянути справу. У даному ж випадку судді проїхали кількадесят кілометрів задля ВІП–тещі.
Пані Македон протягом процесу постійно нарікала на своє здоров’я і пила корвалол. Так вона наочно демонструвала, чому не в силах їхати в обласний центр. А також заявляла, що не бачила, чи потрапив нашатир до рота потерпілої. І це попри зафіксовані опіки! До речі, викликаний до суду експерт учора вкотре підтвердив, що потерпіла отримала опіки ІІ ступеня.
Журналісту «УМ» відмовили у відеофіксуванні засідання. Мовляв, кореспондент таким чином тисне на колегію з трьох кремезних і неупереджених служителів Феміди. Відмовили і захисникам пані Хрущ, які клопотали у відводі прокурора, яка, на їхню думку, є упередженою, бо брала участь і у попередніх розглядах цієї справив.
Перші враження від судового розгляду: ця справа не варта виїденого яйця. Мабуть, тут уже справа принципу — не визнавати провини попри очевидні факти завдавання шкоди здоров’ю підлеглої. Бо п’ять або сім тисяч гривень для пані Македон навряд чи є великою сумою. У крайньому разі, таку серйозну суму міг би позичити їй «козирний» зять.
Натомість Апеляційний суд оголосив перерву в розгляді справи. Наступне засідання відбудеться 7 червня о 10–й ранку вже у Черкасах. Вдруге їхати до Жашкова судді не побажали.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
