«...Через 30 років я повернувся у місто, в якому народився у 1924 році. Повернувся старим, за плечима якого ніби два крила: з одного боку — слава, тріумф і визнання, з іншого — приниження раба, в’язня, зека. У мене немає ані офіційних звань, ні нагород. Я ніхто. Я живу в Грузії, у Тбілісі, у старому будинку моїх батьків, і коли падає дощ, я сплю із парасолею і щасливий, тому що це схоже на фільми Тарковського...» — писав на початку 1980–х Сергій Параджанов.

У травні 2012 року Сергій Параджанов знову повернувся у Тбілісі. На вулицю Коте Месхі, де народився. Щоправда, не у батьківський будинок (помешкання продав його син, зараз там живуть інші люди, немає колоритного тбіліського балкончика, на його місці, як свіжа рана, червоніє цегляна стіна), повернувся на кіностудію, у напівпустельну місцевість неподалік від середньовічного монастиря Давид Гареджа, де знімав «Легенду про Сурамську фортецю». Повернувся у вигляді героя фільму «Параджанов», зйомки якого розпочалися на грузинській землі й продовжаться в Україні та Франції. У Тбілісі та на околицях міста знімальна група працювала з 1 по 12 травня.

Знаменитий «Будинок Турбіних» на Андріївському узвозі, 13 — Музей Булгакова вчора презентував журналістам нові унікальні експонати з особистого архіву письменника. Це фотографії, листи, вирізки з газет та автографи письменника. «Для нас таке поповнення колекції є дуже значущою подією, адже досі у нас не було жодного листа, написаного рукою Булгакова, а тепер цілий архів», — із захопленням розповідає директор музею Людмила Губіанурі.

У Національній опері 18 й 20 травня — прем’єра балету–триптиха Раду Поклітару «Перехрестя». Проект, який ще кілька років тому на цій поважній і досить консервативній сцені годі було й уявити. Але, з усього, саме за допомогою цієї новинки в афіші сезону 2011—2012 театр хоче оголосити про те, що він відкритий для експериментів, а поважні титули в назві зовсім не означають, що модерновим, сучасним і навіть суперечливим ідеям на цій сцені місця не знайдеться.

День музеїв, 18 травня, традиційно оголошено днем відкритих дверей — сьогодні експозиції можна оглянути безкоштовно. Оскільки така нагода випадає всього лише раз на рік — варто нею скористатися, особливо якщо йдеться про такі солідні виставки, як, наприклад, «Міф «Українське бароко» в Національному художньому музеї. До того ж сьогодні тут відкривається ще один мистецький проект, «Культурний вантаж»: дві виставкові й шість залів постійної експозиції буде віддано творам iз колекції польської Національної галереї мистецтв «Захента» та Центру сучасного мистецтва «Замок Уяздовський».

Його охрестили «батьком українського бестселера». І не безпідставно: історичний роман Василя Шкляра «Залишенець» («Чорний Ворон») з’явився в інформаційному полі України з вибуховим ефектом. Здається, цю книгу прочитали й обговорили навіть ті, хто взагалі мало що читав у своєму житті. Письменник і сам визнає: «Я знав, що «Чорний Ворон» матиме широкий розголос, але результат перевершив усі мої сподівання. Роман уже «пережив» наклад у 150 тисяч примірників». Як відомо, за «Чорного Ворона» Василя Шкляра мали нагородити Шевченківською премією. Але він відмовився її отримувати, поки при владі буде міністр Дмитро Табачник.

Про те, яким буде його наступний роман і чи бачить він себе народним депутатом, Василь Шкляр розповів в інтерв’ю «Україні молодій».