Як вiдгук грiзної вiйни,
Як слiд шрапнелi на березi
В юрбi — я бачу зi спини —
Іде старенький на протезi.
І все. Юрба вже не шумить.
Завмер майдан. Замовкла рiчка.
Все зупинилося на мить,
Мов обiрвалась кiнострiчка.
Одна спина в моїх очах,
Як маятник страшної долi,
Що забирає сили й час,
Ще коливається поволi.
Пошвидше б, швидше обiйти,
(Що за народ — стоїть стiною!)
Та скрип той щемний не затих,
Вiн невiдступно плив за мною.
Ось так з часiв вiйни щодня —
Нема болючим крокам лiку —
Нас лише скрип наздоганя,
Солдату ж з болем жить довiку...
І до вечiрньої пори
Не по лiтах мiцний, кремезний,
Все йшов за мною той старий,
Все чула я той скрип протезний...
Надiя КАЇРА
с. Старченкове,
Володарський район,
Донецька область