«Панове, щось нас від вас відсуває...»

Чи сяде невдовзі Микола Азаров за такою ж схемою, як зараз Юлія Тимошенко? Можна порозмірковувати на цю тему, адже, судячи з висловлювань нинішнього глави українського уряду у Брюсселі, він знав, що підписання «харківських угод» з Росією не гарантує нашій країні здешевлення газу на 100 доларів за тисячу кубів. Тобто вищий державний чиновник схвалив угоди, наперед знаючи, що вони не будуть виконуватися, і його батьківщина втратить від такого політичного контракту. Саме так випливає з одкровень Миколи Яновича, який учора виступав на конференції «Україна і ЄС: яке майбутнє?», що відбулася в стінах Європарламенту. «Насправді ніякого зниження (ціни на газ) не було, це була орендна плата за перебування Чорноморського флоту. Але це був передих», — цитує Прем’єра агенція УНАН. Ціна такої «передишки» — додаткові 25 років перебування на території України військової бази не вельми друж­ньої держави. Отже, очільник уряду визнає, що це було помилкове політичне рішення, викликане складністю поточного моменту. Яке, додамо, завдало шкоди стратегічним інтересам держави. Стаття яка там?.. Підкажіть, пане Кірєєв!

Також у Брюсселі Микола Азаров відверто розповів про своє бачення зовнішньополітичного курсу України, і воно не збіглося з усталеним у суспільстві враженням про ті погляди, які має Прем’єр. Виявилося, що він інтегратор, але, як і вся країна, став «заручником чужого сценарію». «Ми граємо чужий сценарій, який хоче нас відштовхнути від ЄС, — заявив Микола Янович. — Повірте, ми зацікавлені, щоб сценарій був оптимістичним». І далі (мовою оригіналу): «В України кілька разів були можливості зближуватися з ЄС, і щоразу нас щось відсовувало». Що? Чи не заздалегідь приречена на провал спроба загравати зі «старшим братом», сподіваючись в обмін на політичну «дружбу» отримати дармові економічні «ковріжкі»?

Нагадаємо, що голова уряду перебував у Брюсселі, де 15 травня пройшло–таки засідання Ради співробітництва Україна—ЄС. З боку Євросоюзу на засіданні головували данський міністр закордонних справ Віллі Сьовндал та комісар Штефан Фюле. Зустрічей вищого рівня представнику української влади ніхто й не обіцяв. Як слід було й очікувати, ЄС, в дипломатичних кулуарах якого точилися дискусії, чи варто карати Київ за згортання демократії санкціями, чи не варто, врешті таки від жорстких методів відмовився. Як пояснив на прес–конференції сам Азаров, «ми підтвердили спільну зацікавленість у якнайшвидшому підписанні угоди про асоціацію». Проте з боку представників ЄК такого твер­дження не надійшло. «У наших відносинах виникли певні проблеми, але наші європейські колеги прекрасно розуміють, що ці пробеми тимчасові, а наше співробітництво має довгостроковий і стратегічний характер», — попросив Прем’єр Азаров. У цьому ключі Брюссель отримав низку обіцянок — і провести демократичні вибори, і налагодити реформи, і допустити європейських лікарів та правників до Тимошенко... Вуста української влади стали солодкими. А меду їм додали результати маловтішного візиту Президента Януковича у «братню» Москву.