Той, хто в концтаборі бачив Бога

Тисяча священиків Української греко–католицької церкви зібралася на прощі духівництва у місті Перемишляни Львівської області, щоб освятити пам’ятник мученику та покровителю душпастирства УГКЦ Омеляну Ковчу. У місті перекрили дороги та облаштували спеціальну сцену, де і проводилось богослужіння. Вів його очільник Української греко–католицької церкви владика Святослав (Шевчук). Збоку сцени висів плакат зі словами, що стали лейтмотивом заходу: «Був сином і священиком одного народу, загинув на землі другого народу, бо рятував синів і дочок третьо­го...» Так сказав про священномученика блаженніший Любомир Гузар.

У бронзі отця Омеляна відлили босим із хрестом у руках. Поруч — балки та терен, символи концтабору. За словами одного з авторів пам’ятника Олександра Яреми, вони намагалися показати велич духівника, але без зайвого пафосу. Кошти на пам’ятник дали близько 30 жертводавців — представників різних народів і різних конфесій.

На церемонію освячення приїхало багато гостей, серед них — представники влади, відомі українські письменники, родичі блаженного та ті, хто його знав. Диригент Краківської філармонії Леопольд Козловський–Кляйм народився в Перемишлянах і отця Омеляна добре пам’ятає. «Він дружив із моїм батьком, — згадує пан Козловський. — Ми жили он там, трохи вниз по вулиці, яка тоді називалася Базарною, в будинку під номером 2. Отець Омелян часто до нас заходив. Я товаришував з його доньками, ми разом ходили до школи. Те, що він зробив для порятунку євреїв — неймовірно. Я вважаю його героєм світу, він — благословенний! Він завжди казав: «Люби людей, тоді і вони тебе полюблять...»

Відома українська письменниця Марія Матіос також приїхала на освячення пам’ятника священномученику: «Вже більше року я причетна до того, щоб отця Ковча було визнано «Праведником світу», — розповідає письменниця. — Я думаю, що поки є небайдужі люди, які хочуть називати добро по імені, то це буде колись зроблено».

«Сьогодні церква вшановує велику особистість, — сказав «УМ» голова Львівської облдержадміністрації Михайло Костюк. — Це людина, яка, сповідуючи віру свого народу, робила багато для того, щоб народ був терпимий та співчував іншій нації. Я вважаю, що зараз такої жертовності бракує усім нам».

ДОВІДКА «УМ»

Постать блаженного Омеляна Ковча відома та шанована. Він народився 1884 року в cелі Космач на Гуцульщині, у родині священика. Вчився у Львові та Римі, був душпастором у Боснії, в 1922 році його призначили парохом Перемишлян. Тут він багато допомагав бідним, його не раз заарештовували за сприяння розвитку української культури і польська влада, і радянська. Проте найбільше він зробив для людей у роки Другої світової. «Коли прийшли німці, в місті жило чимало євреїв і поляків, але отець створив таку атмосферу, що жодних ексцесів на ґрунті національності чи релігії ніколи не виникало, — розповідає Михайло Фугелевич, очевидець подій та прихожанин церкви, парохом якої був блаженний. — Він завжди казав: «Бог — один, дороги до нього різні». Одного дня німецькі солдати влаштували розправу над євреями. Тоді йшла служба Божа у церкві, а одразу за храмом було гетто, де живих невинних людей кидали у вогонь. Отець побіг їх рятувати. Потім він ходив до комісаріату і вимагав покарати винних у вбивствах, але там йому тільки пригрозили: якщо й далі буде допомагати євреям, то опиниться разом із ними. Отець Омелян не послухався і поїхав до Корович, де був жіночий концтабір. Намагався допомогти жінкам, яких змушували будувати дороги. Коли повертався звідти, його заарештували».

За сприяння Андрея Шептицького блаженного відпустили, але вимагали підписати заяву про те, що він більше не допомагатиме євреям. Піти на таке священик не міг, тож його знову заарештували й відправили у концтабір Майданек поблизу Любліна. У нелюдських умовах отець не зрікся свого покликання, незважаючи на те, що керівництво концтабору священиків не любило. Він підтримував в’язнів, знаходив для них слова любові та надії. Він навіть писав своїй родині, щоб не намагалися визволити його з Майданека, адже саме там він «бачив Бога». Помер блаженний у 1944 році у концтаборі. Шестеро його дітей покинули Україну. У вересні 1999 року Єврейською радою України йому присвоєно звання «Праведник України». У червні 2001–го Папа Римський Іван Павло II беатифікував Омеляна Ковча. У 2009 році його проголосили покровителем душпастирів УГКЦ.