15 травня 1613 року «в’їхав до Москви цар Михаїл Федорович і вінчався на царство... Так було покладено початок династії Романових, яка була мовби природним продовженням рідної російському народу династії Рюриковичів — Володимира Святого (до речі, перша дружина Грозного — Анастасія — належала до роду Романових) і яка потім правила Росією впродовж понад 300 років, вписавши в її історію і славні, й трагічні сторінки, однак перетворила Русь у Велику Російську імперію», — розливається соловейком збірник «Московія» з «Бібліотеки В.Черномирдіна». В тому–то й справа, що «мовби». Бо хоч як крути, а кревність Рюриковичів з російським народом можна охарактеризувати російським же прислів’ям «нашему забору двоюродный племянник», що в історичному контексті має відповідник «як наш батько горів, то їх батько руки грів». А от що без загарбання України–Руси не було б імперії — правда.
16 травня 1954 року почалося повстання політв’язнів Степового табору в селищі Кенгір (Казахстан). Повсталі в’язні взяли табір під свій контроль і вимагали від адміністрації дотримання прав людини та покарання осіб, винних у протизаконних розстрілах. У повстанні взяли участь чоловічі та жіноча зони — загалом близько 5,2 тис. в’язнів, з них 43% — жінки. Причиною повстання був розстріл групи ув’язнених чоловіків, що зробили спробу проникнути в жіночу зону. Адміністрація табору не виконала дані в’язням обіцянки, після чого ті поновили повстання. Вранці 26 червня табір було взято штурмом із застосуванням танків. За офіційними даними, 46,36% повсталих в’язнів були українцями. Тому й серед жертв придушення повстання, яке відбувалося вже за т.зв. хрущовської «відлиги», українців було найбільше.
18 травня 1876 року Олександр ІІ підписав горезвісний Емський указ, згідно з яким заборонялося друкувати й видавати українською мовою книги і навіть тексти до нот (виняток було зроблено для історичних пам’яток і документів), ставити українські п’єси та виконувати українські пісні. Заборонялося також ввозити з–за кордону, передусім із Галичини, книги та брошури українською мовою.
18 травня 1944 року, згідно з постановою Державного Комітету Оборони від 11 травня, почалася депортація з Криму кримських татар. Жертвами сталінської «зачистки» півострова стали також болгари, греки, вірмени — загалом близько 230 тисяч осіб. І лише близько половини з них витримали подорож до Середньої Азії. Імперія змінювала національний склад населення півострова.
Після смерті Сталіна, а згодом арешту Берії почався процес перегляду справ політв’язнів. Десятки тисяч тих, хто дожив до т.зв. реабілітації (бо хто кого зрештою має пробачити: влада безневинно постраждалу людину чи людина злочинну владу?), повернулися з таборів ГУЛАГу. Згодом «реабілітація» поширилася і на деякі народи: їм було дозволено повернутися до рідних місць. Але не кримським татарам.
21 травня 1992 року, рівно 20 років тому, Держдума РФ заявила, що рішення Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого 1954 р. та Верховної Ради СРСР від 26 квітня 1954 р. про виведення Кримської області зі складу РРФСР та передачу її Україні не мають юридичної сили з моменту їх прийняття. «Кримську» карту й питання про статус Севастополя російські офіційні особи розігрують постійно з моменту проголошення державної незалежності України як засіб політичного тиску. І в цьому випадку українська влада має реагувати негайно та рішуче, як це було після того, як у липні 1993 р. Держдума РФ ухвалила провокаційну постанову «Про статус міста Севастополя», в якій Севастополю було надано статус російського міста федерального підпорядкування. Завдяки зусиллям українських дипломатів, попри протидію російських, 20 липня 1993 р. Рада Безпеки ООН ухвалила відповідну заяву з цього питання. Нічого не вдієш: коли маєш такого сусіда, час від часу треба звертатися до міліції.
Далі буде.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
