Три тижнi тому Ігор Лубченко давав оперативне iнтерв’ю «Українi молодiй» iз приводу з’їзду журналiстiв України. Як завжди, вiн чітко вказував больові точки сучасних ЗМІ, знову наголошував, що вiдстоювання принципiв свободи слова — копiтка i постiйна робота.
Це було справою Ігоря Лубченка не лише останнi 15 рокiв, упродовж яких вiн незмiнно очолював найавторитетнiшу i найчисельнiшу журналiстську органiзацiю — НСЖУ. Вiн добре відчув на собi стиль i методи партiйного керiвництва пресою в радянськi часи, коли догани, а згодом i «вовчий квиток» стали оцiнкою його дiяльностi як незламного редактора, який не вписувався в канони компартiйної пропаганди. Навiть залишившись без засобiв для елементарного iснування, не пiшов на поклон до влади.
Роки, коли Ігор Федорович очолював Нацiональну спiлку журналiстiв, були особливо важкими для вiтчизняних ЗМІ, насамперед — перiодичної преси. Щодня вiн жив цими проблемами. В офiцiйних зверненнях до державних iнституцiй, на нарадах i конференцiях Ігор Лубченко протидiяв необґрунтованим пiдвищенням тарифiв на розповсюдження преси, постiйному здорожчанню газетного паперу, що завдавало удару не просто по перiодицi — по iнформацiйному простору України. І вже зовсiм не було спуску «забронзовiлим» можновладцям, якi бачили телеканал чи газету своєю приватною трибуною, а отже, вимагали вiд журналiстiв прославляння себе, «великих», утискаючи, а то й звiльняючи непокiрних, неугодних редакторiв, репортерiв.
При цьому голова НСЖУ завжди дивився вперед, процес модернiзацiї ЗМІ у свiтi прагнув перенести на вiтчизняний медiа–простiр. На пленумах правлiння НСЖУ та засiданнях секретарiату постiйно розглядали проблеми поширення iнтернету, мультимедiйної журналiстики на теренах України.
Вiн був дуже популярним на квiтневому з’їздi журналiстiв. За його заслуги перед українською журналiстикою, за все, що вiн зробив для вiдстоювання свободи слова, пропонували спецiально для Ігоря Лубченка запровадити посаду почесного голови НСЖУ, надати йому можливiсть увесь свiй досвiд i фаховi надбання й надалi передавати наступним поколiнням журналiстiв.
На з’їздi Ігор Лубченко здав пост, передав свою справу наступникам. Вiн вiдстояв свободу слова, вiддавши їй п’ятдесят рокiв роботи. Вiддавши життя. Без нього тримати планку свободи слова буде ще складнiше.
Михайло ДОРОШЕНКО,
редактор «України молодої»