Амбіційні плани Росії вийти на світовий ринок авіабудування можуть зазнати краху разом із надновим літаком Sukhoi Superjet–100 («Сухой суперджет–100»). У середу о 14:21 за місцевим часом під час демонстраційного польоту в Індонезії суперсучасний лайнер несподівано зник із радарів. Учора, майже через добу після пошуків, його уламки виявили на схилах недіючого вулкану Салак поблизу Джакарти — рятувальники помітили їх, облітаючи місцевість на гелікоптері. Корпус літака висить на майже вертикальному гірському схилі заввишки понад півтора кілометра й видається майже неушкодженим. За попередніми версіями, літак розбився об скелю в умовах поганої видимості. За словами речника фірми, яка в Індонезії представляє російського літакобудівника «Сухой», жоден із пасажирів та членів екіпажу не пережив авіакатастрофу. За останніми даними, на борту літака перебувало 47 осіб: окрім команди, — представники авіакомпаній та посольства Росії в Індонезії, бізнесових кіл і потенційних покупців цього літака, журналісти. Восьмеро загиблих — росіяни, решта — індонезійці, а також громадяни США, Франції та Італії.
Пасажирський літак Sukhoi Superjet–100 вважається першим повністю російським літаком, який розробили після розпаду Радянського Союзу, хоча в його розробці також брали участь італійська фірма Finmeccanica та французькі Thales i Safran. Ця ближньомагістральна машина може брати на борт від 75 до 95 пасажирів і здатна здійснювати польоти на відстань 4,4 тисячі кілометрів. Концерн «Сухой» сподівається створити конкуренцію в цьому сегменті виробникам «Боїнг» та «Ейрбас». Виробник цієї гордості російської цивільної авіації вже має замовлення на 170 машин такого типу. Планом передбачено виготовлення тисячі «суперджетів» щороку, переважно на експорт.
Уперше SSJ–100 піднявся в повітря 19 травня 2008 року. Нинішній, фатальний політ відбувався в рамках демонстраційного турне — «Сухой суперджет» уже показав свої можливості у М’янмі, Пакистані та Казахстані, а після Індонезії мав вилетіти у Лаос та В’єтнам. Під час останнього зв’язку на 21–й хвилині польоту, який загалом мав тривати 50 хвилин, капітан літака з наразі не з’ясованих причин попросив дозволу спуститися із заданої йому висоти 3000 м до 1800 м. На той час ішов дрібний дощ. Саме негоду, принаймні до з’ясування всіх обставин трагедії, винуватять у катастрофі літака.