«Потєрпі, всьо лучше, чєм в Москвє», — заспокоює мати хлопчика років десяти, затиснутого натовпом у київському метро в недільну «годину пік». Москвичів на вулицях Києва цими днями багато як ніколи. «Усі намагаються кудись утекти з міста й дітей вивезти, бо інакше доведеться сиднем удома сидіти — весь центр Москви перекрито, машиною не проїдеш, метро й громадський транспорт ходить обмежено. І неспокійно — всюди повно поліції!» — пояснює інша втікачка з Білокам’яної.
Перекриті й запруджені правоохоронцями вулиці та станції метро, прискіпливий огляд усіх «підозрілих», помиті ледве не з шампунем тротуари — так Москва готувалася до найбільшого (що там той День Перемоги!) цього року травневого свята: інавгурації новообраного президента Росії Володимира Путіна. Підтягнутий тілом і обличчям, засмаглий (чи це гример пройшлась бронзантом по виточених пластичними хірургами мужніх рисах?) і сповнений рішучості утриматися в кріслі щонайменше на 12 найближчих років, ВВП під бій курантів Спаської вежі карбованим кроком чекіста увійшов до Андріївської зали Кремля, пройшовши до свого третього президентства фактично по трупах. Напередодні поліція жорстоко розігнала акцію опозиції — як твердять російські блогери, принаймні одного юнака «ОМОНівці» забили до смерті. Офіційно цю інформацію, звісно, не підтверджено, проте щонайменше однією жертвою мітинг ознаменувався без сумнівів: намагаючись зняти людське море з вигідного ракурсу, зірвався з пожежної драбини й загинув фотограф. Та російська опозиція, в ефективність якої за путінського режиму багато хто не вірить, довела, що ховати її все ж рано: попри драконівські заходи безпеки, охочі сказати Путіну своє «фу» вийшли на вулиці й учора. Результат прогнозований: синці, кров, арешти...
«Тому що ми — «бригада»!»
На спорожнілі вулиці кортеж Володимира Путіна виїхав ніби з бандитського телесеріалу «Бригада» — низка чорних «членовозів» зловісно прямує до мети. «Предупреждаю, кто будет дергаться — всех перемочим!» Коментатори прямої трансляції одразу на шести каналах тотальне безлюддя на зазвичай пожвавлених вулицях Москви не пояснювали — і без того все зрозуміло. Хоча юрби щасливих дітей із прапорцями й портретами «дєдушки Путіна» зробили б картинку значно «канонічнішою».
У Великому Кремлівському палаці на очільника всія Росії з нетерпінням чекали три тисячі глядачів — депутати Держдуми, судді КС, дипломати, духовенство, зірки телебачення, музики, спорту. Ті, кому вже випадало брати участь у таких церемоніях, напучували новачків: тиснява — це неминуче, через металодетектор доводиться проходити навіть Героям СРСР.
Самому ВВП до інавгурацій не звикати — сам «коронувався» у 2000–му і 2004–му, чотири роки тому передавав президентські клейноди наступникові, Дмитру Медведєву... Тепер забрав назад разом зі знаменитим «чемоданчиком із ядерною кнопкою».
46–річний Медведєв, якому, ймовірно, вже сьогодні належить очолити уряд (свіжоспечений президент учора вніс його кандидатуру на розгляд Держдуми), тримався мужньо. Можна багато сперечатися про те, чи відповідає його імідж ліберала й новатора реальній суті, але в тому, що амбіції Дмитра Анатолійовича не набагато переросли його самого, сумніватися не випадає. На завершення своєї прощальної промови про «рух до свободи й прогресу» третій президент Росії не пошкодував компліментів на адресу нового господаря кремлівських палат: «Досвідчена людина, сильний керівник, якого підтримує більшість громадян нашої країни» і т.п.
Служити завжди, служити всюди...
Поклавши руку на видозмінену з часу своєї останньої інавгурації Конституцію, Володимир Володимирович зачитав присягу про «уважать и охранять права і свободи чєловєка і гражданіна» та «вєрно служить народу». Нагадаємо, згідно з останньою конституційною реформою, займатися цим йому доведеться вже не чотири, як раніше, а шість років. У разі, якщо не станеться несподіванок і Путін залишиться на другий термін, наприкінці правління йому буде 71.
«Вступаючи на посаду, розумію всю свою відповідальність перед Батьківщиною. Її інтереси, безпека, благополуччя громадян завжди були і залишатимуться для мене понад усе. Вважаю сенсом усього свого життя і своїм обов’язком служіння Вітчизні й нашому народу, підтримка якого надихає і дозволяє розв’язувати найскладніші задачі», — сказав тепер уже повноцінний президент Володимир Путін у своїй першій промові на цій посаді зразка–2012. Цього разу йому вдалося не розплакатися.
Після огляду президентського полку Верховний головнокомандувач разом із дружиною (поруч із пані Людмилою Путін з’являється лише на офіційних заходах особливої ваги) перейшов до Благовіщенського собору, де патріарх РПЦ Кирил відправив молебень за служіння Вітчизні.
«Путін любить усіх!»
А тим часом на Нікітському бульварі та Чистих прудах спецназівці відловлювали людей із білими стрічками, які прийшли висловити протест проти фальсифікацій на президентських виборах і спадкоємності влади. Якщо в оточенні випадково опинявся хтось із георгіївською стрічкою чи портретом ВВП на футболці — одразу відпускали.
Після «очистки території» від «білострічкових» на їхнє місце прийшли активісти провладного руху «Наші» з сердечками «Путин любит всех».
Загалом учора затримали понад 120 людей, декого з них досить сильно побили. Потрапив в автозак і один з лідерів опозиції Борис Нємцов, який лише за кілька годин до того вийшов з–за ґрат. Напередодні його разом з іншими опозиційними провідниками Сергієм Удальцовим та Олексієм Навальним і ще понад 570 протестувальниками поліція затримала під час «Маршу мільйонів». Попри пафосну назву, московська влада санкціонувала мітинг лише на 5 тисяч учасників. Прийшло ж, за оцінками організаторів, близько 150 тисяч. Поліція нарахувала 8 тисяч, незалежні оглядачі — принаймні 50.
Почавшись із Калузької площі, «Марш» мав завершитися на Болотній. Проте на підступах до неї утворилася страшенна тиснява — 15 металошукачів, без яких у Москві не пройдеш на жодну масову акцію, для такого натовпу було відверто замало. Під натиском із задніх рядів люди повалили кілька «рамок» і намагалися прорвати поліцейське очеплення. Звинувативши владу в спробі зірвати мітинг, Удальцов, Навальний та ще група людей опустилися на асфальт і оголосили «сидячий страйк» «аж до інавгурації Путіна», вимагаючи надати їм ефір на державних телеканалах.
Потім із юрби мітингувальників у поліцію полетіли пляшки, каміння й фаєри. Силовики у відповідь застосували сльозогінний газ і гумові кийки.
Була це провокація чи спонтанний порив — суперечки про це в інтернеті тривають. Хоча чимало майданчиків для обговорення було заблоковано — напередодні інавгурації низка опозиційних сайтів, у тому числі телеканал «Дождь», радіо «Ехо Москви», газета «Коммєрсант» тощо, зазнали хакерських атак.
Януковича чекають у Кремлі?
Попри прогнози «з джерел у Кремлі», українського Президента на церемонію інавгурації Володимира Путіна не запрошували. Як, утім, і інших чинних глав держав — були тільки екс–прем’єр–міністр Італії Сильвіо Берлусконі й перший і останній президент Росії Михайло Горбачов. «Реабілітуватися» за негостинність новий–старий президент Росії планує 15 травня на саміті глав держав СНД. Як спрогнозував посол Росії в Україні Михайло Зурабов під час перегляду прямої трансляції інавгурації в Російському культурному центрі в Києві, після вступу на посаду ВВП «в першу чергу» надішле Віктору Януковичу запрошення на цю подію. Зурабов також висловив упевненість, що під час цього неформального саміту відбудеться двостороння зустріч Путіна з Януковичем. Обговорити їм є що: не секрет, що відносини з Росією в України останнім часом не найкращі. «Думаю, що з приходом у Кремль Володимира Володимировича у багатьох питаннях, як ми очікуємо, вдасться досягти суттєвого просування вперед», — висловив сподівання пан посол.
Проте чи варто очікувати змін на краще від приходу до влади людини, яка з цієї влади ні на день нікуди не відходила? Судячи з коментарів Путіна про арешт Юлії Тимошенко, раптового спалаху симпатії до чинної української влади від нього точно сподіватися не слід.