Плавуча бурова платформа «Петро Годованець», яка, за твердженням влади, допоможе нашій державі збільшити видобуток власного «блакитного палива» і зменшити залежність від дорогого російського газу, «спіткнулася» за крок від України. У турецькому порті Гіресун поблизу Трабзона наприкінці квітня завершилися випробування технологічного обладнання й підготовка до відправки «Петра Годованця» в українські територіальні води. Аж раптом на шляху бурової несподівано постала нова перешкода — завадити її переходу до України спробувала Росія.
Через «бомжів» — до енергетичної незалежності
Українську історію цієї бурової платформи від початку супроводжував скандал. За даними газети «Дзеркало тижня», ДАК «Чорноморнафтогаз», який придбав установку в березні минулого року на відкритому тендері за 400 мільйонів доларів, переплатив за неї щонайменше 150 «лимонів». Журналісти викрили механізм закупівлі вишки через підставного латвійського «бомжа».
Міністр енергетики і вугільної промисловості Юрій Бойко відкинув звинувачення і назвав матеріал у «ДТ» замовним — мовляв, «надто багато осіб» зацікавлені в тому, щоб Україна не займалася розробкою Чорноморського шельфу. А «Нафтогаз України» запевнив: завдяки таким буровим установкам, яких загалом буде дві, Україна втричі збільшить видобуток газу на шельфі й окупить всі витрати на них вже до 2014 року. В «Нафтогазі» підкреслюють, що ціна однієї «вишки Бойка», дорівнює вартості 1 млрд. куб. м російського газу. Тоді як у поточному році Україна закупить у Росії 27 млрд. кубометрів «блакитного палива».
Утім до обіцяного видобутку 3 млрд. кубів «шельфового» газу іще довго — спочатку треба доставити до місця призначення бодай першу платформу (другу планують привезти наступного року). Минулого тижня Бойко обіцяв, що «Петро Годованець» увійде в територіальні води України вже 1 травня й одразу вирушить на Одеське родовище. Проте шлях бурової установки з Туреччини виявився значно проблемнішим, ніж планувалося.
«Спротив Росії зрозуміти можна»
Як повідомляв сайт «Українська правда», до турецького Гіресуна з верфі-виробника Keppel у Сінгапурі платформу доставили в розібраному вигляді — інакше її довгі стояки не пройшли б під мостами через протоки Босфор і Дарданелли. В Україні технічних можливостей змонтувати таку вишку немає, тож довелося обрати порт, розташований якомога ближче до наших кордонів і оснащений усім необхідним для відповідних монтажних робіт. У бухті Гіресуна три сотні фахівців могли працювати над монтажем бурової цілу зиму.
Тестування бурової після відновлення в Туреччині успішно завершилися наприкінці квітня. Після цього вишку показали українським журналістам і запевнили, що ось-ось вона вийде в море. Та не так сталося, як гадалося.
Після завершення монтажу платформу залишалося відбуксирувати в Україну. Оскільки виводити такий вантаж у відкрите море доволі ризиковано, було обрано шлях понад берегом — через територіальні води Грузії (поруч з кордоном якої розташований Трабзон), та Росії. Проте, за даними джерел «УМ» на борту «Петра Годованця», на російському відтинку маршруту установка «сіла на мілину» — виникли проблеми з дозволом на перетин морських кордонів РФ.
«Однією з причин затримки могло стати недотримання якихсь норм морського законодавства, згідно з якими для проходження таких нестандартних плавучих засобів висуваються додаткові вимоги, — пояснив у коментарі «УМ» президент Київського міжнародного енергетичного клубу «Q–club» Олександр Тодійчук. — Якщо ж українська сторона зробила відповідну заявку на проходження бурової, залишаються «недружні» версії затримки надання дозволу на перетин територіальних вод Росії. У такому разі ситуація набуває економічного й політичного забарвлення та містить момент силового впливу з боку росіян. Адже отримавши у власність такі вишки, Україна активізується на ринку видобування вуглеводнів і стане постійним конкурентоспроможним учасником у цій сфері. Росія ж старається монополізувати цей ринок, і конкурент на ньому їй зовсім не потрібен».
Згоден із Тодійчуком і енергетичний експерт Валентин Землянський: «Для України наявність такої платформи — це реальна альтернатива збільшення видобутку власного газу. І, як наслідок, зменшення потреби в його закупівлі. Росія прагне упередити будь–які спроби створити альтернативу її монопольному становищу на українському газовому ринку — варто лише пригадати, як Москву обурили навіть натяки про наміри ухвалення протоколу з Азербайджаном. Тож Кремль обов’язково чинитиме спротив — явний чи прихований».
«Коментувати щось важко. Однак Росія у будь-якому випадку немає на це ніякого права. Жодна країна не може заборонити кораблям проходити через їхню економічну зону. Тому ситуація є вкрай неправомірною», — зазначив у коментарі «УМ» експерт Володимир Саприкін.
«На сьогодні Україна — найвигідніший для Росії покупець і найбільший ринок збуту газу, — нагадує президент Української нафтогазової академії, колишній заступник міністра палива та енергетики Богдан Клюк. — По-перше, ми розташовані дуже близько територіально, по-друге, закуповуємо газу на найбільшу суму. Для порівняння: Туреччина, Білорусь закуповують газу на 10 млрд. доларів, уся Європа - на 200 млрд., а сама лише Україна – на 40-50 млрд. (нагадаємо, для України російський газ – один із найдорожчих у Європі. – Ред.). Де ж іще вони знайдуть такого вигідного покупця?»
Замість Трапезунда — Синоп
Як повідомили джерела «УМ», учора, аби припинити затяжне очікування дозволу росіян, керівництво «Чорноморнафтогазу» вирішило відмовитися від російського маршруту. «Петро Годованець» вирушить із Трабзона на не на схід, а на захід — до порту Синоп, звідки перетне Чорне море «навпростець» до кримських берегів. Вихід платформи очікується о 6–й ранку суботи, 5 травня. Прогноз погоди за курсом гарний, тому ризик виходу у відкрите море буде мінімальним. Таким чином «вишка Бойка» швидше стане до роботи і «віддячить» російським «газовим баронам» за «гостинність».
НАДРА
За даними «Чорноморнафтогазу», «Петро Годованець» стане найбільш технологічною і глибоководною буровою платформою в Чорному морі, що дозволить задіяти інтервал 76-120 метрів морського дна континентального шельфу України. Тоді як, скажімо, румунські бурові можуть працювати на глибині до 91 м, а українські «Таврида» і «Сиваш» — лише до 76 м. Отже, після введення в експлуатацію двох нових вишок Україна отримає значну перевагу у морському видобутку природного газу перед іншими причорноморськими державами. Тому спротив Росії — цілком зрозумілий.
Доречно нагадати, що наразі чорноморський шельф освоєний лише на 4%.
Тетяна СВІТЛИК,
Даша ГРИШАНІНА