Ідеологія, а не кон’юнктура

Уже понад два роки в Україні пост Президента належить не Віктору Ющенку. Здається, що його противники зробили все, щоб усунути його не тільки з політичного поля, а й із будь–якого суспільного простору. Пресинг антиющенківської кампанії в усіх засобах масової інформації шалений. І чим ближче до чергових виборів до Верховної Ради, тим він стає масованішим. Ще 20 березня інтернет–видання «Українська правда» передрукувало повідомлення т. зв. «джерела в партії «Наша Україна». Йдеться про замітку з одіозною назвою «Ющенко хотів другий фронт опозиції, але сам ризикує скиненням». Першим моїм бажанням було дати відповідь на цьому ж сайті, але все–таки я сподівався на реакцію керівників нашої партії. На жаль, сподівання виявилися марними, а останні повідомлення на нашому партійному сайті мене взагалі вразили.

Як член президії ради партії і учасник її засідання (а не політради, як це зазначено в замітці!), що відбулося 19 березня, я хочу зупинитися на кількох моментах.

По–перше, на цьому засіданні взагалі не йшлося про вихід партії «Наша Україна» з Комітету опору диктатурі. І якщо хтось фантазує собі на цю тему, то не слід її озвучувати від імені керівного органу партії. Тим більше, ми вважаємо позитивом підписання дво– чи тристоронніх угод про співпрацю на виборах між іншими партіями, такими як БЮТ і «Фронт змін», Європейською партією України, Народним рухом України, партією «Реформи і порядок», особливо, якщо вони мають спільну ідеологію.

Віктор Ющенко реально пропонує об’єднання патріотичних демократичних сил України навколо правоцентристської ідеології. І нехай на сьогодні це не такі численні партії, якими виборці їх знали у кращі часи, але в наших рядах залишилися переважно ті, для кого самостійна незалежна Україна — не черговий передвиборчий проект, а зміст політичної діяльності. До речі, у Івано–Франківській області, де я очолюю партійну організацію «Нашої України», ще на початку березня головами чотирьох обласних організацій партії «Наша Україна», Української народної партії, Конгресу українських націоналістів та партії «Українська платформа «Собор» були погоджені спільні дії щодо об’єднавчого процесу правоцентристських сил. Слід відзначити, що таке рішення було одностайно позитивно сприйняте і президією ради обласної організації, і рядовими членами партії, і мешканцями краю, адже зрозуміло, що той, хто переживає за долю України (а зараз саме вона поставлена на карту), надає перевагу ідеологічному, а не ситуативному, зробленому лише заради прохідного місця до Верховної Ради, об’єднанню.

По–друге, на засіданні, про яке згадується і де я був присутній, жодним чином не говорилося про вливання «Нашої України» в УНП. Йшлося про принципову згоду на об’єднання, а його формат і спосіб реалізації, очевидно, ще потребують узгодження і юридичного обґрунтування.

По–третє, ті «джерела в партії», які «не виключають, що може дійти до зняття Ющенка з посади голови партії», або ж повинні вийти з підпілля і попробувати це озвучити особисто, а не в кращих традиціях 1937 року, або ж тихенько покинути «Нашу Україну» і скоренько пошукати собі більш прийнятний передвиборчий проект, щоб потрапити знову до владних крісел, або ж самостійно поборотися на одному з 225 мажоритарних округів. Благо, що ця норма виборчого закону була ухвалена як провладною більшістю, так і опозиційною підтанцьовкою у Верховній Раді.

І нарешті, як членові партії з моменту її створення, мені дуже хотілося б, щоб доленосні для «Нашої України» заяви, які озвучують наші чільники, — зокрема про участь чи неучасть у виборах саме партії, а не окремих її членів, — приймалися відповідно до статуту, а не були чиїмось особистим спонтанним рішенням.

Зіновій ШКУТЯК,
народний депутат України, член партiї «Наша Україна»