Канада після Кретьєна:

      У грудні минулого року пішов на пенсію після десяти років перебування на посаді прем'єр-міністра Канади один з найбільш досвідчених та шанованих політиків цієї країни Жан Кретьєн. За роки його правління Канада заявила про себе як цілком самостійна у внутрішній та зовнішній політиці та незалежна від свого великого південного сусіда країна. Новим главою уряду став 65-річний Пол Мартін, який в уряді Кретьєна мав портфель міністра фінансів, представник тієї ж правлячої Ліберальної партії. Місцеві аналітики відразу ж заговорили, що після десяти років політичної стабільності на країну очікують зміни, оскільки Мартін має консервативніші погляди, ніж його попередник. Очікували, що Канада передусім піде на зближення зі Сполученими Штатами, відносини з якими стали холодними, як канадські зими, після відмови Кретьєна відправити канадські війська до Іраку та його загальне критичне ставлення до цієї військової операції.

      Аналітики не помилилися. Уже через місяць перебування на посаді голови уряду Пол Мартін оголосив про проведення нових федеральних парламентських виборів. Вони пройдуть у понеділок, 28 червня. Мартін розраховував зміцнити позиції лібералів у парламенті та свої —  усередині партії. Та, схоже, він трохи помилився у своїх розрахунках. За роки правління Кретьєна канадці настільки збайдужіли до політики та міжпартійної боротьби, що й за кілька днів до виборів не можуть знайти різницю між Ліберальною партією та її головним суперником — Консервативною партією. Тому не можуть визначитися з вибором. Багато з них і не намагаються здійснювати такі непосильні для них дії і заявляють, що проігнорують вибори. На вулицях канадських міст майже не видно виборчої агітації, а на телеканалах — політичної реклами. Проведене Бі-Бі-Сі вибіркове опитування мешканців найбільшого міста країни, Торонто, показало: за тиждень до виборів люди не знають, що думати про них і відчувають антипатію до всіх головних партій. Професор політичних наук Торонтського університету Нельсон Вайсман зробив цікавий висновок: «Ті з канадців, хто розуміється на політиці, взагалі не з'являться на вибори». Виходячи з цього, можна стверджувати, що вибір 28 червня буде випадковим. Пан професор вважає, що виборці будуть голосувати за кандидатів із «соціально бажаною поведінкою». А серед молодих канадців і взагалі найвищим шиком вважається заявляти, що вони не знаються на політиці.

      Газети та різноманітні інституції вивчення громадської думки мало не щодня повідомляють про чергові результати опитування виборців, які схожі, немов близнюки. Наведемо лише кілька з них. Минулої п'ятниці газета «Нешнл пост» повідомила, що за лібералів мають намір голосувати 35 відсотків виборців, а за консерваторів — 34. Останнє опитування, результати якого подала цього вівторка газета «Глоб енд Мейл», свідчить про певну перевагу лібералів Мартіна над консерваторами на чолі з 45-річним Стівеном Харпером: 34 проти 28 відсотків. Ліва Нова демократична партія може розраховувати на 16 відсотків голосів, а регіональний «Блок квебекців» — на 13.

      В останній перед виборами тиждень канадці остаточно заплуталися у своєму виборі після прямих теледебатів між Мартіном та Харпером, головною темою яких були відносини між Канадою та США. Мартін, який сам осідлав коника зміцнення зв'язків зi США, звинуватив Харпера, який також виступає «за дружбу» з Америкою, в тому, що він хоче робити це «стоячи на колінах». Голова уряду заявив: «Я вже достатньо реструктуризував наші відносини зі Штатами». І нагадав при цьому, що впродовж шести останніх місяців він тричі зустрічався з президентом США Джорджем Бушем.

      Усе вказує на те, що ліберали і консерватори наберуть майже однакову кількість місць у парламенті й не зможуть самостійно сформувати новий уряд. Їм доведеться шукати коаліційних партнерів серед менших партій, які ставляться до двох головних різко негативно. Канаді доведеться розпрощатися з періодом політичної стабільності декади правління Кретьєна.