Цієї неділі, 27 червня, у Сербії в другому турі президентських виборів зійдуться крайній націоналіст Томіслав Ніколич, представник Сербської радикальної партії, та реформатор Борис Тадич, висуванець проєвропейської Демократичної партії, засновником якої був убитий у березні минулого року прем'єр-міністр Сербії Зоран Джинджич. Саме ці двоє обійшли в першому турі (13 червня) інших 13 претендентів на найвищу державну посаду. Ніколич здобув підтримку 30,7 відсотка виборців, за Тадича проголосували 27,4 відсотка сербів з правом голосу, які з'явилися на виборчі дільниці. Ніколич має невелику перевагу, але остаточний результат виборів передбачити важко. Сербські аналітики вважають, що Тадич стартує в другому турі не з гірших позицій: у нього більше шансів отримати голоси тих виборців, котрі в першому турі голосували за кандидатів, які відсіялися.
Політологи також сподіваються, що в нації спрацює інстинкт самозбереження, принаймні демократична, проєвропейська частина суспільства нарешті прокинеться з летаргічного сну і з'явиться на виборчі дільниці, щоб підтримати Тадича. У випадку перемоги Ніколича слід очікувати катастрофу. І не лише для Сербії, а й сусідніх народів та Європи загалом.
Томіслав Ніколич свого часу працював на цвинтарі провінційного сербського містечка, тому за ним міцно закріпилося прізвисько «Копач могил». Тепер, як під час виборчої кампанії, так і в «міжсезоння» між двома турами, він не припиняє обіцяти «поховати» сербський уряд та демократію, заявляє, що в разі перемоги негайно висуне вимогу відставки діючого демократичного уряду, а замість нього поставить свою радикально-націоналістичну команду на чолі з лідером Сербської радикальної партії Воїславом Шешелем, щодо якого навіть термін «націонал-фашист» не здається великим перебільшенням. Ніколич носить на лацкані свого піджака значок iз великим написом «Шешель — сербський герой». А «героя» тепер судять у Гаазі в Міжнародному трибуналі ООН з воєнних злочинів за звинуваченнями в етнічних чистках, вбивствах та тортурах, які він здійснював під час балканських воєн 1990-х років.
Ніколич також обіцяє розпустити обраний лише в грудні минулого року парламент та оголосити дострокові вибори, після яких, як він обіцяє, вся влада в країні опиниться в руках радикальних націоналістів. Фракція Сербської радикальної партії і так є найбільшою у діючому парламенті, але вона не змогла знайти коаліційних партнерів та утворити уряд після виборів. Саме радикали кілька років тому співпрацювали з режимом Слободана Мілошевича та, на думку багатьох, несли разом з ним відповідальність за криваві громадянські війни. Багато з них надалі залишаються на високих посадах в армії та службах безпеки, тому операція «Вперед у минуле» може бути проведена доволі швидко та ефективно. І приголомшена Європа може отримати новий режим Мілошевича, але вже з обличчям Ніколича, який також марить ідеєю Великої Сербії та обіцяє бути президентом всіх народів, які її населятимуть: сербів, угорців, словаків, болгар, мусульман та албанців. Сам Ніколич водночас запевняє: «У Сербії націоналізм не протистоїть демократії, а слово «радикал» не означає нічого поганого, як-то фашист чи терорист».
Після здобуття влади у жовтні 2000 року різномаста сербська демократична опозиція встигла добряче пересваритися між собою, але перед обличчям загрози реваншу переможених, спочатку принишкла, а потім розпочала гарячково шукати шляхи порозуміння між собою. Демократична партія, головою якої після вбивства Джинджича став Борис Тадич, не входить до складу нинішньої правлячої коаліції на чолі з прем'єр-міністром Воїславом Коштуніцею, хоча сам Тадич донедавна займав в уряді посаду міністра оборони Сербії і Чорногорії. Тому демократ-реформатор Тадич закликав «усі демократичні сили та громадян об'єднати свої голоси» та підтримати його у другому турі. Після оголошення результатів першого туру Тадич попередив своїх співвітчизників: «Я висунув свою кандидатуру з метою запобігти радикалізації Сербії. Тепер не час святкувати, тепер час мобілізувати весь демократичний потенціал країни».
У період між турами висуванець демократів провів зустріч з лідерами всіх провідних політичних сил демократичного спрямування з метою, як він сказав кореспонденту «Франс Пресс», «досягти консенсусу на трьох головних напрямах: європейському шляху Сербії, політичній стабільності та економічному оздоровленні країни».
Після згаданих переговорів представники правлячої коаліції почали заявляти про підтримку Тадича у другому турі. Белградська газета «Бліц» оприлюднила зміст пакета домовленостей між Тадичем та Коштуніцею. В обмін на підтримку правлячої коаліції Тадич зобов'язався у разі своєї перемоги прийняти до кінця вересня текст нової Конституції Сербії та на її підставі провести до кінця цього року дострокові парламентські вибори. Проект нової Конституції вже розроблений діючою владою. Пакетом домовленостей передбачається, що Демократична партія надалі залишатиметься самостійною політичною силою, тобто не ввійде до правлячої коаліції, але в парламенті буде підтримувати всі законопроекти та ініціативи влади.
У разі дійсної підтримки привладними партіями Бориса Тадича він має перемогти лідера радикалів Ніколича. Втім позиція лідерів коаліції не завжди збігається з позицією її членів, а тим більше з позицією виборців. Провідний аналітик белградського Інституту суспільних наук Владімір Гоаті та дослідник громадської думки Срджан Богосавлевич заявили в інтерв'ю газеті «Бліц», що, за їхніми підрахунками, мільйон виборців, які в першому турі голосували за кандидатів-демократів, котрі програли вибори, розподілиться на три частини: найбільше з них голосуватимуть за Тадича, друга частина взагалі не з'явиться на вибори, а третя віддасть свої голоси Ніколичу. Згадані аналітики вважають, що заяви влади про підтримку в другому турі Бориса Тадича мають лише декларативну цінність, але ніяк не практичну. Виборці мають власні резони і роблять власний вибір. Висуванці демократичного табору посіли в першому турі третє та четверте місця. Бізнесмен, один з найбагатших людей Сербії Боголюб Карич набрав 18,7 відсотка голосів, а висуванець владної коаліції, діючий міністр економіки Драган Марсічанин — 13,3. Цих голосів було б цілком достатньо для перемоги Тадича, але на арифметичне додавання голосів виборців розраховувати не варто. Тому результат недільних виборів у Сербії залишається великою загадкою. Країна або продовжить іти шляхом до Європи, або знову сповзе у темне провалля тоталітаризму та міжнародної ізоляції.
Та в кожній трагедії завжди присутній елемент комедії. Не обійшлося без нього і в сербських президентських виборах. Хто б не переміг у другому турі, він автоматично стане мільйонером за рахунок повернення коштів, що були витрачені на ведення виборчої кампанії. Коли навесні цього року парламент Сербії приймав закон про президентські вибори, то визначив у ньому, що переможець отримає фінансову компенсацію за витрати на виборчу кампанію у розмірі 0,01 відсотка від бюджетних витрат уряду. Але ніхто з 250 депутатів парламенту не помітив, що в остаточну версію закону, яка була проголосована, помилково було вписано цифру 0,1 відсотка від бюджету! Помилку помітили вже після початку президентської кампанії, коли вносити зміни в закон було запізно. Тож новий президент отримає 2,6 млн. євро. «Це стільки ж, як три Нобелівські премії», — іронічно зауважила белградська газета «Данас».
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
