В Україні незабаром з'явиться нова «родзинка», яка неодмінно привабить туристів, — транскордонний маршрут, шлях, що відповідатиме подіям, описаним в історичному романі Ярослава Гашека «Пригоди бравого солдата Швейка». Ініціатором відкриття подібної літературної «стежки» стала Львівська обласна державна адміністрація (як відомо, бравий Швейк «ступав» і західноукраїнською землею). «У проекті беруть участь чотири країни, — розповів «УМ» начальник Управління курортів і туризму облдержадміністрації Андрій Клімашевський.— Угорщина та Чехія визначилися зі своїми найвизначнішими місцями, їхні маршрути вже промарковані. Тепер черга за Польщею та Україною». Орієнтовно на місцях Шейкової слави розпізнавальні знаки з'являться наприкінцi цього року. Проте вже й зараз відомо, що простягнеться цей шлях від польсько-українського кордону: через Самбiр, Львів і Сокаль. Планується також видати спеціальний путівник, за яким туристи зможуть зорієнтуватися на місцевості.

В одному з численних старовинних замків Тернопільщини (саме в цьому регіоні, до речі, третина всіх замкових споруд України, хоч доля більшості з них досить плачевна) відкрито унікальний музей старовинної зброї. Шаблі, мечі, алебарди, арбалети, рапіри, козацькі гармати та ще багато цікавих речей часів середньовіччя та дещо пізніших зібрано на території Збаразького державного історико-архітектурного заповідника.

1 травня в Києві від пам'ятника Т.Шевченку стартувала унікальна велоекспедиція «Не втрачайте надію-2004». Її учасники — академік Міжнародної академії оригінальних ідей та два школярі, які ще кілька років тому мали інвалідність і були приречені на існування «з обмеженими можливостями», — мали на меті пройти на велосипедах від Києва до Магадана, по дорозі відвідуючи місця масових поховань жертв сталінських репресій. «Це буде данина пам'яті наших батьків, які загинули в тих таборах», — казав тоді Віктор Михайлович, який сам народився в Магадані в родині репресованих.
На жаль, учасники експедиції пройшли лише половину маршруту і, з не залежних від них обставин, змушені були повернутися до Києва. Першими, з ким зустрівся Віктор Гаврилюк, стали журналісти «України молодої».