«Всесвітній» скандал

Невідомі, які 26 червня прибули до видавництва «Всесвіт», почали вимагати у його президента Олега Микитенка проведення позачергових зборів учасників цього ТОВ для обрання нового керівника. Прибульці з порогу заявили, що приміщення редакції «вже не ваше», адже вони купили 60% акцій у колишніх працівників ТОВ «Видавничій дім «Всесвіт» і тепер призначать нового президента. Наступного дня Микитенко, його заступник Дмитро Дроздовський і відповідальний секретар Ніна Харчук провели прес–конфернцію, де оголосили про рейдерський напад на редакцію цього шанованого журналу. «Не все так просто», — заперечують їм акціонери «з–поза того боку «барикад». У будь–якому разі, єдиний в Україні журнал літературних перекладів з іноземних мов опинився на межі зникнення.

«Про проведення позачергових зборів необхідно попередити його учасників за 30 днів. Цього рейдери, звичайно ж, не зробили», — обурюється Дмитро Дроздовський.

Приміщення «Всесвіту» — пам’ятне і знакове — розташовано у самому центрі Києва, навпроти Маріїнського парку, за кількасот метрів від Верховної Ради та Кабінету Міністрів. Редакція незмінно працює у цьому будинку близько 60 років, за винятком сталінських десятиліть, коли журнал закрили.

«У 1997 році, коли закривалися книгарні й видавництва і переходили у власність інших осіб, трудовий колектив редакції журналу «Всесвіт» приватизував приміщення, — розповідає пан Микитенко. — Працювали стабільно, хоч і з мінімальними зар­платами. Раптом заявилися троє громадян, назвалися представниками колишніх працівників журналу, які вже давно тут не працюють, але лишаються членами товариства, і завили: «А це приміщення вже не ваше».

Учасникам товариства, які нині працюють у виданні, належить 40% статутного капіталу. Решту акцій продали колишні члени трудового колективу, яких, вони кажуть, Микитенко усунув від роботи. За інформацією самого президента ТОВ, організатором нападу є власник 60% акцій Сергій Клименко — голова правління ЗАТ «Шевченківський універмаг». А очолював «наїзд» на «Всесвіт» його заступник пан Рябець.

«Проблема розпочалася тоді, коли Олег Микитенко зі своїм сином Юрієм узурпували владу у товаристві, — діляться з «УМ» колишній редактор відділу поезії Олег Жупанський і юрист Валентина Теличенко. — З порушенням статуту Юрія Олеговича зробили акціонером товариства, хоч він не пропрацював у виданні ще й п’яти років. Частину приміщень редакції продали за підписом Микитенка ще до 2007 року, частину здавали в оренду». Офіційна ціна була істотно менша ринкової, запевняють колишні співробітники журналу. Починаючи із 2007 року, розповідають вони, Микитенки заблокували проведення зборів учасниківТОВ, не проводили контрольно–ревізійної комісії, тому 60% акціонерів переобрали нового керівника і продали свої акції. Імені цієї людини не називають.

«Першочергове право купівлі акцій належить не стороннім особам, а дійсним членам товариства», — вважають Олег Микитенко і Дмитро Дроздовський. А за словами колишніх працівників, свої 40% статутного капіталу родина Микитенків скуповувала у тих літніх учасників товариства, які погоджувалися з ними розстатися за 200—300 доларів.

«Тепер вони спекулюють на набутому за радянських часів іміджі «Всесвіту», — зауважує юрист Теличенко, — і виставляють опозицію в такому світлі, наче її претензія полягає у несплаті дивідендів». Журнал, дійсно, збитковий, ледве–ледве спромагається на зарплату працівникам, багато років не платить гонорарів. Втім обидві сторони конфлікту наголошують, що хочуть працювати і прагнуть зберегти «Всесвіт».

За дорученням прокуратури міліція зараз перевіряє законність продажу акцій і подій 26 квітня.

ДОВІДКА «УМ»

Журнал «Всесвіт» — найстаріший український часопис, який існує з 1925 року. Біля його витоків стояли видатні письменники Василь Елан–Блакитний, Микола Хвильовий та Олександр Довженко. Довгий час головним завданням журналу було першим з подібних видань на просторах СРСР видавати перекладні новинки зарубіжної літератури. Саме тут вперше українською мовою вийшли переклади романів «Сто років самотності» Маркеса, «Хрещений батько» та «Останній дон» Маріо П’юзо, «Бунт розуму» Ірвінга Стоуна, «Звіроферма» Дж. Орвела, твори Кафки, Беккета, Фолкнера, Джойса, Гемінгвея. За 85 років існування журнал надрукував понад півтисячі романів, тисячі поетичних збірок, повістей і драматургічних творів, есе, розвідок, репортажів, інтерв’ю авторів із 105 країн у перекладах із 84 мов світу.