Зараз Україна має вигляд дер­жави–смiтника. Усi посадки, ярочки, майданчики, глухi закутки у дворах чи в мiсцях загального користування засмiченi папером, полiетиленом (пакети, пляшки тощо), склом. Немає тiльки металу, бо його приймають на брухт. Усе вищеперераховане нiхто не збирає й не приймає.

По радiо i телебаченню настирно рекламують препарати для боротьби з колорадським жуком «Престиж», «Бомбардир»...

У своєму життi я бачив чимало виборчих кампанiй. І завжди перед виборами кандидати в депутати i державнi чиновники найвищого рангу — представники провладних полiтичних партiй — обiцяють золотi гори, щоб продовжити своє перебування бiля дер­жавного корита. Те страхiття i несправедливiсть, що дiються в Українi тепер, перевершили у сто разiв усе те, що було до цього. Нiхто не вiрить суду, правоохоронним органам, а мiлiцейськi вiддiлення перетворилися на катiвнi.