«Моя доля щасливіша, ніж в Оксани Макар»

Ця історія, що сталася наприкінці минулого року, вразила не лише своїм трагізмом, а й безглуздям. «УМ» писала про те, як 30–річна мати шістьох дітей і вже вагітна всьоме Тетяна Андронова з села Євдокіївка Магдалинівського району, нібито змучена постійними конфліктами зі своїм чоловіком, вирішила його налякати — вилила на себе літрів зо п’ять бензину і підпалила. Жінка вмить перетворилася на живий смолоскип. Коли карета «швидкої» доставила потерпілу до обласної лікарні імені Мечникова, на ній, вважай, живого місця не було — лікарі констатували 75 відсотків опіків тіла.

«Я тут працюю 25 років і можу сказати, що такого унікального випадку в своїй практиці не зустрічав, — розповів «УМ» завідуючий гнійно–септичним центром при лікарні Сергій Косульников. — Спільними зусиллями з комбустіологами — фахівцями з опікового центру — нам удалося витягнути Таню, вважай, з того світу. Тільки пересадок шкіри їй зробили 14. Добре, що дер­жава допомогла з ліками, понад 300 донорів долучилися до порятунку хворої. Адже спершу в жодного з лікарів навіть думки не було, що Таня виборсається. При її лікуванні виникало безліч проблем. Зокрема, шкіру в одних і тих самих місцях доводилося знімати по три рази. І тільки десь через 3,5 місяця ми змогли перевести подих — небезпека для життя хворої минула. От тільки плід врятувати було неможливо».

Автор цих рядків застав Таню в день виписки з лікарні. Жінка була в доброму гуморі. «Я весь час перебувала при свідомості і все пам’ятаю, — каже. — Болі були страшні. А потім відчула у собі нестримне бажання жити — у мене ж шестеро дітей, найстаршій тільки 10 років. Лікарі мене оточили постійною увагою, сам голова обласної держадміністрації Олександр Вілкул особисто піклувався, щоб я була забезпечена всім необхідним. Ще важко ходити, на ногах брали донорську шкіру... Але голов­не, що я вижила».

Особливо вразила Тетяну трагічна історія з Оксаною Макар. «Коли почула про неї, на душі стало невимовно тяжко, — пригадує. — У мене ж відсоток опіків тіла був вищий, тільки у неї ураження значно серйозніші. Тепер же можна сказати, що моя доля щасливіша, аніж в Оксани Макар».

Обставини, за яких Таня обгоріла, опинившись на межі життя і смерті, вона тепер називає справжньою дурницею. Її чоловік Олександр невдовзі після того, що сталося, приїхав до дружини в лікарню і перебував поруч із нею, допомагаючи в усьому, аж до виписки. Загалом же Андронова провела в обласній клінічній лікарні імені Мечникова п’ять місяців. «Ця трагедія спонукала мене все переосмислити і тепер ми починаємо життя заново. Я впевнений, що у нас буде злагода», — зізнався мені Олександр.

Таня попрощалася з лікарями та іншими хворими, які неприховано сприймали її одужання за диво. І хоч їй іще певний час доведеться робити перев’язки у своїй районній лікарні, а повний процес одужання, за свідченням медиків, розтягнеться на рік, молода жінка сповнена оптимізму. Адже вона жива, і це головне.