Поліграф: що нам іще бреше ШІ?
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Картина Артура Орльонова, з якої почнеться діорама.
У Львові гучно презентовано майбутню діораму «Ґрюнвальдська битва». У Картинній галереї виставлено центральну частину полотна; відкрив дійство Герой України, директор галереї Борис Возницький.
Показ полотна супроводжувався науково–практичною конференцією «Галицькі хоругви у Ґрюнвальдській битві 15 липня 1410 р.». Видавництво «Кріон» підготувало до цього альбом з аналогічною назвою (серія «Історія України в картинах»). Автор картини — Артур Орльонов, автор тексту –Михайло Відейко. Останній презентував також свою книжку «Ґрюнвальд. Хоругви зі сходу» (К.: Наш час, 2010). А ще один історик — Борис Черкас — розповів про роботу над виданням «Ґрюнвальдска битва — битва народів (К.: Балтія–Друк, 2011).
Обидва історики сходяться на тому, що Ґрюнвальдську битву, яка перекроїла політичну карту тодішньої Європи, варто трактувати як наслідок битви на Синіх Водах, що відбулася півстоліття раніше. Саме тоді (а не пізніше на Куликовому полі) було завдано відчутної поразки Золотій Орді. До речі, і пан Відейко, і пан Черкас планують цього року випустити власні дослідження–книжки про битву на Синіх Водах (хоч, як виявилося на прес–конференції, і не читали однойменного минулорічного роману Шевченківського лавреата Володимира Рутківського).
Активну участь у презентації взяли реконструктори — ті, що прискіпливо відтворюють одяг та обладунки минулих часів. Вони, як виявилося, шиють одяг кістяними голками для того, щоб зрозуміти людей, що жили в ті далекі часи, їхню поведінку, кодекс честі. Історики високо оцінили реконструкторський внесок у сучасному розумінні давно минулих подій, оскільки він дає те, на що не спроможні хроніки, — м’язове відчуття зброї, обладунків та їхнього використання в реалі. На тлі презентації картини «Ґрюнвальдська битва» реконструкційні дослідження й реалізації «костюмованої історії» історики–презентанти назвали «ходячими картинами».
Окремо варто зауважити, що книжка видавництва «Балтія–Друк» «Ґрюнвальдска битва — битва народів» перекладена у Литві і блискавично розійшлася там у 2000 копіях. У нас її перший наклад вийшов у програмі «Українська книжка», яким оперує Держтелерадіо (1000 примірників).
Йшлося і про майбутній розмір діорами «Ґрюнвальдська битва» — 80х40 метрів, хоч місце встановлення наразі не розголошується, а також про промо–перспективи: виготовлення документального, художнього та мультиплікаційного фільмів.
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Уже 20 серпня вся країна заспіває легендарну пісню «Червона рута» разом з найпопулярнішими українськими акторами: Станіславом Бокланом, Олександром Рудинським, Катериною Кузнецовою, Романом Луцьким, В?ячеславом Довженком, Юрієм Горбуновим, Лілією Ребрик. >>
З Богданом Бринським, живописцем із Івана-Франківська, ми знайомі вже чимало часу і щоразу після зустрічі з ним, після його захоплюючих розповідей про себе, про свій родовід, про людей, з якими він знався за свої роки, я казала собі: >>
У день 975-річчя Києво-Печерської лаври Президент України Володимир Зеленський підписав указ про захист національних святинь України. >>
Ця ініціатива обіцяє стати однією з найбільш важливих подій у духовному й суспільному житті не лише Придніпров’я, а й усієї України. >>
У той час, коли мільйони українців розкидані по різних континентах, особливе значення займає українська пісня — як символ пам’яті, єдності та любові до Батьківщини. >>