Олександр Сайко.
Позавчора працівники Державної пенітенціарної служби відзначили 14–ту річницю від дня утворення центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань. Останнім часом робота ДПС постійно перебуває під контролем громадськості. Серед причин і те, що за ґратами утримують окремих колишніх урядовців — Юлію Тимошенко, Юрія Луценка, Валерія Іващенка, Георгія Філіпчука та інших. Оскільки їхні судові процеси відбувалися в Києві, всі вони перебували або перебувають під арештом у столичному СІЗО №13 (відома «Лук’янівка» останнім часом «засвітилася» ще й завдяки резонансному фільму журналіста ТВі Костянтина Усова, що спричинило перевірку ізолятора прокуратурою). Про умови утримання у найвідомішому ізоляторі відомих політиків, арештантський харчовий казан, відеокамери в коридорах та ставлення персоналу до арештантів говоримо з начальником управління ДПСУ у столиці та Київській області Олександром Сайком.
— Олександре Йосиповичу, почну з «найсвіжіших» новин: днями екс–главу МВС Юрія Луценка доставили з Київської лікарні швидкої медичної допомоги до СІЗО №13. Чи в тій самій відремонтованій камері він опинився і чи не скаржився, що його недолікували?
— Юрій Віталійович повернувся в камеру, у якій і перебував. Жодних скарг на нашу службу він ніколи не висловлював. Абсолютно коректно і чемно поводиться по відношенню до адміністрації ізолятора. Скарг щодо лікування від нього не було. Якщо такі заяви будуть, то, звичайно, лікарська комісія визначиться щодо подальших кроків.
— Водночас його дружина — Ірина Луценко — заявила, що його так швидко повернули з лікарні до СІЗО через те, що з країни поїхали міжнародні експерти.
— Зауважу, що абсолютно одне іншого не стосується. Таке рішення ухвалювали не ми, а медики. Якщо лікарі вирішили, що стан здоров’я Луценка дозволяє повернутися в СІЗО, значить, так воно і є. За їхніми висновками, він може брати участь у слідчих та судових діях і спеціалізованого стаціонарного лікування наразі не потребує. Тепер щодо міжнародних експертів. Ми не відстежуємо, хто з них коли поїхав з України. В Україні щодня перебуває чимало делегацій. Якщо хтось із візитерів бажає заїхати в СІЗО, їм дають таку можливість. Бажають зустрітися з тією чи іншою особою за ґратами? За рішенням суду їм також надається таке право. Тому це не нами коригується. Двічі СІЗО №13 відвідували представники Європарламенту, уповноважений із прав людини уряду Німеччини тощо. Їм давали можливість зайти в камеру і поспілкуватися безпосередньо з Юрієм Віталійовичем. На мій погляд, вони залишилися задоволені.
— Щодо лікування у стаціонарі, чи передбачається така можливість у випадку іншого екс–урядовця Валерія Іващенка, про що він та його рідні неодноразово просили? Адже свій вирок через болі у хребті він почув, лежачи... на лаві підсудних. Юлію Тимошенко, яка скаржиться на болі в хребті, ваші колеги з Харкова на цих вихідних доставили в лікарню навіть без її згоди...
— Усе знову ж таки залежить від лікарської комісії МОЗ. За результатами обстежень вони роблять висновок, відповiдно до якого ми реагуємо. Якщо є рекомендації лікарів щодо обстеження, проводиться обстеження. Якщо необхідне лікування — отже призначається курс лікування. Так, Луценка 14 разів обстежувала лікарська комісія МОЗ. Іващенка також неодноразово обстежували фахівці і давали свої рекомендації. Про стаціонар не йшлося. Усі медикаменти пан Іващенко отримує в умовах санітарної частини СІЗО.
— Кілька тижнів тому до «Лук’янівки» потрапив інший екс–міністр Георгій Філіпчук, якого узяли під варту в суді після оголошення вироку. Про умови його утримання нічого не відомо. Тож на скількох людей розрахована його камера, чи їсть він те, що готують у СІЗО, чи лише те, що передають рідні?
— По прибутті в СІЗО його також обстежили лікарі. В ізоляторі він перебуває тимчасово (бо всі у нас перебувають тимчасово) перед відправленням до місця відбування покарання. Щодо умов його перебування, то вони також задовільні. Пан Філіпчук не виказує скарг на харчування та на медичне обслуговування, претензій щодо адміністрації і персоналу СІЗО від нього не надходило. В камері з ним перебуває ще одна людина. А от щодо харчування, то до нашої компетенції не входить слідкувати, що саме він їсть. Є, звісно, і передачі. Але головне, що на кожного арештованого робиться закладка в казан. І розноситься їжа по камерах.
— Щодо казана, cкільки складають витрати на харчування одного арештанта?
— Приблизно сім гривень на день. Звісно, у нашої служби є власні можливості — сільськогосподарські колонії та підсобні господарства, але семи гривень на день, звісно, недостатньо. Хоча за калорійністю харчування ми всі нормативні параметри витримуємо. Не кожен заклад громадського харчування може похвалитися кращою кухнею. Хоча за якістю страв, можливо, хотілося б кращого. Та найкраще, звісно, вдома. Тому до тюрми краще не потрапляти — там не курорт. Тюрми варто боятися і не скоювати злочини.
— СІЗО №13 наразі перевіряє прокуратура. Причина — фільм журналіста Усова про умови утримання підсудних. Ви визнаєте озвучені проблеми?
— Ми вдячні журналісту за те, що привернув увагу громадськості до окремих проблем. Так, фінансування недостатньо, але ми поступово ремонтуємо приміщення. За фактами халатності окремих осіб уже порушено кримінальну справу. Водночас наше внутрішнє розслідування показало, що більшість епізодів фільму якось підтасовано, чи навіть сфальсифіковано. Невдовзі третя сторона — столична прокуратура — винесе остаточний вердикт за результатами перевірки.
Якщо об’єктивно, то київське СІЗО — не найгірше. Ми не заперечуємо недоліків, але з питань ремонту та організації служби наблизилися до вимог нормативних документів. Мало цього, я вважаю, що українські пенітенціарні установи ефективніше працюють щодо захисту прав людини, ніж наші колеги з інших пострадянських країн. Ми вимагаємо від співробітників толерантно ставитися до арештантів і засуджених. Ніякого хамства чи приниження, звертатися лише на «ви». Водночас запровадили жорсткий контроль за співробітниками.
— Цей контроль не завадив відомому акордеоністу Завадському просто з камери «Лук’янівки» давати коментар телебаченню за допомогою мобільного телефона...
— Прокуратура порушила кримінальну справу за цим фактом, це їхня компетенція. Завадський, до речі, також перебуває в задовільних умовах, не скаржиться. Щодо контролю, то ми запровадили нову його форму — відеоспостереження за несенням служби в кожному коридорі. Не виходячи з кабінету, я можу відстежити за допомогою відеокамер будь–яку дільницю. Співробітники бояться цієї системи контролю, бо з технікою не домовишся. Щотижня моніторимо архів і за кожне порушення призначаємо службове розслідування. Лише у першому кварталі провели понад 20 таких розслідувань, у кожному випадку передбачається дисциплінарна відповідальність. Але відеокамер не вистачає, нам би ще сотню штук.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
