75 років тому, у листопаді 1937–го, в лісовому урочищі Сандармох (або Сандормох) у Карелії за п’ять днів енкаведисти розстріляли 1111 в’язнів. Це був «елітний розстріл» — у братську могилу лягли письменники, інтелектуали, вчені, священики. «Український рахунок» цієї втрати чи не найбільший. Так, у ті дні в Сандармоху розстріляно видатного поета, перекладача і вченого Миколу Зерова, письменників Григорія Епіка, Валер’яна Підмогильного та Андрія Паніва, драматурга Миколу Куліша, режисера–новатора Леся Курбаса, професора історії Володимира Чехівського, брата президента УНР Сергія Грушевського, колишнього міністра освіти УНР Антіна Крушельницького разом з двома його синами та донькою, голову українського Держвидаву Юрія Озерського, географа та картографа, академіка НАН України Степана Рудницького, наркома фінансів УРСР Михайла Полоза, сотників і хорунжих УГА, полковників УНР, священиків та десятки інших помітних представників української інтелігенції. У 2004 році на місці розстрільних ям українці спорудили гранітний козацький хрест з написом «Убієнним синам України».
Поруч з українцями полягли грузинські князі Ніколай Ерістов та Яссе Андронников, білоруський міністр Флегонт Волинець, татарський громадський діяч Ісмаїл Фірдевс, черкеський письменник, князь Холід Абуков, православні єпископи Воронезький — Алексій, Курський — Даміан, Тамбовський — Ніколай, Самарський — Петро, лідер баптистів СРСР Василь Колесников, московський літературознавець Микола Дурново, засновник удмуртської літератури Кузебай Герд, відомий адвокат, що вів до революції гучні справи Бейліса і Пуришкевича — Олександр Бобрищев–Пушкін та інші.
Жахлива правда розкрилася лише після падіння радянської імперії. Директор Санкт–Петербурзького «Меморіалу» Веніамін Іоффе в 1995 р. зміг віднайти в архівах архангельського управління ФСБ оригінали розстрільних списків. Стало відомо, що загалом у Сандармоху в 1937 році було страчено 9500 в’язнів Соловецьких таборів, мимовільних будівничих Біломоро–Балтійського каналу. Завдяки розкопкам наступних років виявлено 236 розстрільних ям. За документами, виконавцем таємних розстрілів листопада 1937–го був капітан Михайло Матвєєв, заступник начальника таборового управління НКВС Ленінградської області, йому «асистував» помічник коменданта цього відділку НКВС Георгій Алафер.