Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко.
— Олю, ви якось обмовилися, що вам набридло грати сильних жінок. Роль, що ви граєте у фільмі Міхаль Боганім, — жінка, яка пережила трагедію. Це зробило її сильною чи слабкою?
— Я граю жінку, старшу за мене на десять років, і це нелегко! Я досить довго працювала над психологічним станом своєї героїні, над жестами, над пластикою. Під час роботи над образом мені довелося відчути всю глибину переживань жінки–очевидиці страшних подій. Масштаб людської трагедії показано на прикладі поламаного життя героїні — їй довелося пережити втрату близьких, паніку, жах, хвороби. Вона втратила молодого чоловіка відразу після весілля, це сильно відбилося на її житті — навіть через десять років вона не може змиритися з цим і на прохання матері створити сім’ю відповідає коротко: «Я вже заміжня!».
— Пригадую, що на прес–брифінгу в Києві у лютому 2010 року, коли ви вперше з Міхаль представляли цей проект, ви говорили, що вибух на ЧАЕС не дуже вам запам’ятався. Я так зрозуміла, що ця історія не є частиною вашої сім’ї, вашого минулого. Як ви в такому разі входили в роль? Що вам допомагало: книги, спогади очевидців, фільми?
— Я пам’ятаю певні моменти з тієї катастрофи, хоча мені було шість років. Було заборонено гратися під дощем, що я дуже любила. Не можна було більше їсти яблука та інші фрукти, а також овочі зі шкіркою. Дощ був радіоактивним, овочі та фрукти також радіоактивні… Я пам’ятаю ці слова, значення яких я тоді не розуміла, але знала, що це щось погане. Багато що потім розказали мої батьки.
Також я переглянула багато документальних фільмів про катастрофу і протягом усього знімального періоду залишалася під враженням від побаченого. Чорнобиль трапився на моїй рідній землі, і змінити вже, на жаль, нічого не можна. Але ми повинні ще раз нагадати людям про цю трагічну сторінку в історії України, щоби подібні катастрофи не повторювалися у майбутньому.
— Для багатьох іноземців і навіть для українців Чорнобильська зона сьогодні — як атракціон, Задзеркалля. Як ваша інтернаціональна знімальна група і ви зокрема сприйняли цю територію?
— Як тільки я приїхала в Київ, відразу поїхала на екскурсію в Прип’ять. Це місто вразило мене. Пусті будинки, пусті вікна. Дерева, що ростуть всюди, навіть у будівлях! Якоюсь мірою я морально була готова до цього: дивилася документальні фільми, фото. Але коли ти опиняєшся там, серед того спустошення, стає неймовірно тоскно. Відчуття не з приємних — коли кладеш лічильник Гейгера на траву і він починає пищати. Але з нами були спеціалісти, які пояснили, що радіація 25 років потому вже не така сильна і не загрожує здоров’ю, якщо там не знаходитися довше, ніж належить. Крім того, з нами було українське МНС, на них можна покластися.
— У дитинстві ви займалися музикою, балетом. Були розвиненою дитиною. Які навички, закладені тут, з дитинства, допомогли вам у житті, кар’єрі?
— Усе допомогло. Я вважаю, що чим більше дитина зайнята в дитинстві, чим більше вона розвивається, тим більше в неї шансів бути успішною в майбутньому. Упевнена, що всі вищеперераховані навички допомогли мені якщо не прямо, то опосередковано. Це заповнило мене, позбавило порожнечі.
— До речі, чи не відвідувало вас почуття ревнощів (мовляв, я би також змогла) з приводу ролі балерини Наталі Портман у фільмів «Чорний лебідь»?
— Я люблю цю актрису, тому ревнощів не відчувала, а просто насолоджувалася фільмом, якщо так узагалі можна визначити емоції, що виникають при його перегляді. Але так, подумала, що якби мені випала нагода зіграти балерину, то я б із задоволенням погодилася. Навіть більше — це, певне, моя маленька мрія.
— Я так розумію, що під час зйомок у фільмі «Земля забуття» ви паралельно знімалися в Америці у Терренса Маліка. Наскільки важким чи ні було перевтілення з образу українки в той, що вам запропонував Малік? Це, певно, також трагічна роль, оскільки фільм описують як романтичну драму? Коли чекати картину на екранах?
— Фільм має вийти цього року, але у Терренса все загадка! А перевтілюватися було неважко. Можливо, тому, що між фільмами була невелика перерва для відпочинку, крім того, я повністю поринула в роботу, не думаючи про попередні чи наступні. Фільм — дійсно романтична драма, що оповідає про відносини Ніла, якого грає Бен Аффлек, і моєї героїні Марини.
— До речі, свого часу новиннєві агенції в Україні повідомляли про вашу роль русалки. Це фільм «Імперiї глибин» (Empires of the Deep). Коли ми його побачимо?
— Я не можу нічого вам розказати про цю картину, оскільки вона досі в процесі обробки (комп’ютерна графіка) і поки ще невідомо, коли вийде на екрани.
— Над чим ви зараз працюєте? Є нарешті комедійна робота, яку ви так бажаєте?
— Я вперше знімаюся у фантастичному фільмі («Помилування» (Oblivion), реж. Джозеф Косінскі, автор фільму «Трон: Спадок». — Ред.)! Це новий для мене жанр, і я сама дуже люблю фантастичні фільми. Моїм партнером є Том Круз. Нещодавно ми розпочали зйомки, що триватимуть чотири місяці.
— Окрім кіно, вас із Україною останнім часом пов’язують благодійні проекти. Розкажіть про них, будь ласка, детальніше.
— Я підтримую благодійну організацію Hope and Homes for Children, але останнім часом мої проекти йдуть один за одним і у мене зовсім немає часу концентруватися на чомусь іншому. Я постійно на знімальному майданчику чи тренуваннях, і це займає весь мій графік. Але як тільки у мене з’явиться вільний час, я обов’язково повернуся до благодійності!
— В Україні ви зірка. З вами хочуть зустрітися перші особи країни (маю на увазі зустріч із попереднім Президентом Ющенком), дружать бізнесмени (Олександр Онищенко). І з усіма треба бути привітною. Що допомагає тримати себе в тонусі? Не хочеться інколи зірватися і послати все до…?
— Мені взагалі ніколи не спадало на думку зірватися і послати все. Просто буває втома, але навіть тоді я розумію, що це тимчасово. У такі моменти я просто намагаюся відпочити: залишаюся вдома, нікуди не ходжу, набираюся сил.
14 листопада 1979 року у Бердянську народилася Ольга Куриленко, чиє життя схоже на казку про Попелюшку. Її батьки розлучилися незабаром після народження дівчинки, і Олю виховували мама та бабуся. Олина сім’я пережила всі «радощі» буття звичайних людей у провінційному радянському містечку. Але коли дівчині виповнилося 13 років, доля дала їй шанс — у вигляді агента в московському метро, який запропонував симпатичному підліткові спробувати себе як модель. У 16 вона переїхала в Париж, за шість місяців освоїла французьку та підписала контракт із Madison agency. З’являлася на обкладинках Glamour, Elle, Madame Figaro, Marie Claire, Vogue. Була обличчям Bebe, Clarins і Helena Rubinstein.
Кінодебют моделі відбувся у 2005 році у фільмі Даян Бертран L’annulaire («Безiменний палець»). Більше уваги привабила її роль у короткометражці з альманаху «Париж, я люблю тебе» (2006), де вона з’явилася із Елайджою Вудом. Після ролі в «Хітмені» (2007) Куриленко стала дівчиною Бонда — Каміллою у стрічці «Квант милосердя» (2008).
Була одружена двічі. Сьогодні, за інформацією ЗМІ, її партнером є американський актор і режисер Денні Х’юстон, з яким вони разом знімалися у серіалі «Чарівне місто» (Magic City).
Пробує себе в якості співачки.
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
Яскрава, усміхнена, з ледь відчутним враженням легковажності... На пострадянському просторі її ім’я вперше прозвучало наприкінці 70–х років, коли на екранах з’явилася сповнена чорного гумору комедія «Жодних проблем». Кінокар’єра відомої французької акторки з незвичайним прізвиськом Міу–Міу насичена відходами від кіно та успішними поверненнями на екрани. >>
