Недавно в Росiйськiй Федерацiї мiлiцiю перейменовано на полiцiю. На цю подiю жваво вiдгукнулися московськi холуї в Українi. По–перше, спрацював їхнiй холуйський iнстинкт. А по–друге, зi змiною назви вони мають нагоду пащекувати про «реформи» у цьому вiдомствi, яких насправдi немає й не передбачається. Якби в Росiйськiй Федерацiї не вiдбулося перейменування мiлiцiї на полiцiю, будь–якi спроби зробити це в Українi зустрiли б шалений спротив iз боку згаданих осiб. Цi «Землячки iз циновими ґудзиками» навiжено б волали, що, мовляв, полiцiя є у ворожих країнах НАТО. А в колишнiй Росiйськiй iмперiї вона була знаряддям «самодержавiя» та гнобила трудовий народ. І лише мiлiцiя завжди була, є i буде рiдною та ще й народною. Гнiвнi промови холуїв Московiї ряснiли б такими словами: «Мы чтим наши традиции и никому не позволим...».
Але зараз у РФ замiсть мiлiцiї постала полiцiя. І ось наприкiнцi грудня 2011 року, пiд час зустрiчi з правоохоронцями Донецької областi з нагоди Дня мiлiцiї, вiд народного депутата Валерiя Коновалюка присутнi почули таке: «В Українi готують проект Закону України «Про полiцiю», який побачить свiт у 2012 роцi». А Валерiй Коновалюк є одним зі спiвавторiв цього законопроекту.
Я не маю намiру зараз обговорювати змiст майбутнього закону України «Про полiцiю». Торкнуся лише запропонованої змiни назви. Менi не подобається слово «мiлiцiя». Але так само менi не подобається й слово «полiцiя». Я вважаю, що замiняти одне iншомовне слово «мiлiцiя» (вiд латинського militia — вiйсько) на iнше — «полiцiя» (вiд грецького — управлiння державою) не варто. Адже в Українi ця установа мала колись iншу назву. 18 травня 1918 року було створено Державну варту як Департамент Мiнiстерства внутрiшнiх справ Української держави (Гетьманату). Вона дiяла вiдповiдно до функцiонального призначення колишнього Департаменту полiцiї Росiйської iмперiї.
Сьогоднi в Українi має бути Державна варта, а не мiлiцiя чи полiцiя. І вiдзначати День Державної варти треба 18 травня, а не 20 грудня, згiдно з указом Президента «Про день мiлiцiї» вiд 17 листопада 1992 року.
Ігор САЄНКО
Луганськ