Почув повiдомлення Президента В. Януковича про потребу узаконення росiйської мови другою державною в Українi. При цьому вiн висловив упевненiсть, що вiдповiдний закон буде незабаром прийнято.
Заява в подiбному стилi засвiдчує намагання Президента одноосiбно вирiшити питання, з якого невелика Латвiя недавно провела референдум, захистивши тим самим свiй народ вiд безсоромного наступу чужої мови на рiдну державну.
А Україна, виходить, усе робить навпаки. Із цього приводу постає запитання до В. Януковича: якi вигоди Українi та українському народу принесе намiчене узаконення?
На мою думку, нiчого позитивного вiд цього, крiм хiба що ускладнень у державi, не слiд чекати. Також немає для цього серйозних мотивiв, окрiм одного: обiцянка Президента своїм виборцям. Щоб її дотриматися, Президент iде назустрiч невеликiй частинi росiйськомовного населення, яке складається, знову ж таки, з невеликої кiлькостi етнiчних росiян, якi не бажають учити українську, та тих українцiв зi схiдних регiонiв, якi «записали» себе в росiйськомовнi пiсля тривалого перiоду асимiляцiї в росiйсько–азiйському середовищi.
Глибоко переконаний, що пересiчнi громадяни України, в тому числi й росiяни, зовсiм не поспiшають увiйти до числа суб’єктiв другої державної, бо вони споконвiку були й нинi залишаються повноправними володарями своєї росiйської мови. Адже з цiєї точки зору в них немає жодних проблем, крiм тих, якi вишукують та «знаходять» окремi україноненависники.
Не секрет, що за останнi 20 рокiв чимало росiйськомовних громадян України, зокрема й етнiчних росiян, вивчають i знають українську i навiть пишаються цим надбанням.
Чи потрiбно багато розуму, щоб змiркувати, що надання росiйськiй статусу другої державної внесе елементи розбрату в українське суспiльство, посилить вiдчуження українцiв вiд росiян? Узаконення вiдiграє зловiсну роль «троянського коня», виготовленого Росiєю для України. Уявляється картина: в традицiйно українських школах i вишах «непомiтно» чи «випадково» з’являтимуться росiйськомовнi учнi чи студенти, а з них почнуть утворюватися групи, якi вимагатимуть вiдкритих класiв чи аудиторiй iз росiйською мовою навчання. Для їх вiдкриття РФ не пошкодує належної матерiальної пiдтримки. Подiбнi «дослiди» вже тепер впроваджує в практику мiнiстр антиукраїнського спрямування Табачник.
Посилюватимуться процеси, що мали мiсце в радянськi часи, коли змагання за нацiональне українське закiнчувалися процесами над І. Дзюбою, В. Стусом, М. Руденком та iншими борцями за вiльний розвиток України.
Прислухаючись до порад усiляких колеснiченкiв, царькових, єфремових, користуючись пiдтримкою рiзних олiйникiв, кравчукiв та їм подiбних перелицювальникiв, спираючись на мовчазну згоду тiгiпкiв, пiнчукiв та iнших україномовних авторитетiв, Президент творить не вiльну Україну, а Україну–плебея, Україну — домiнiон Росiї.
Необхiдне проведення референдуму.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
