Розставатися з грошима завжди нелегко, і що їх більше — то важче. Звісно, можна заперечити, що багаті люди саме тому й багаті, бо заощаджують кожну копійку (йдеться про тих, хто справді заробив статок власною працею й розумом, на відміну від наших скоробагатьків). Проте трапляються і серед мільярдерів готові поділитися своїм багатством з іншими й навіть із державою. Саме до таких належить фінансист Уоррен Баффет, який стабільно входить до трійки найбагатших людей світу. Саме він запропонував, щоб американці, чиї заробітки перевищують мільйон доларів на рік, платили більші податки, ніж зараз, коли відсоткова ставка для них менша, ніж для середнього класу. Як приклад несправедливості американської податкової системи Баффет часто наводить той факт, що сам він платить менші податки, ніж його секретарка.

У Нью–Йорку позавчора оголосили цьогорічних лауреатів Пулітцерівської премії — найпрестижнішої нагороди в галузі журналістики. «Пулітцерів» вручають у 13 журналістських та шести художніх номінаціях (церемонія вручення традиційно відбувається у нью–йоркському Колумбійському університеті в перший понеділок травня, який цього року випадає на 7–ме число). Найбільш престижною серед першої групи від початку присудження премій, з 1917 року, неофіційно вважають «Найкраще журналістське розслідування». Цьогоріч переможцями в цій категорії стали інформаційна агенція «Ассошіейтед пресс» та газета «Сіетл таймс». Журналістів «АП» вирізнили за проведення власного розслідування про те, що впродовж кількох років нью–йоркська поліція в рамках боротьби з тероризмом вела під патронатом ЦРУ масоване незаконне стеження за мусульманами. Регіональну газету з Сіетла нагороджено за серію репортажів про випадкове передозування метадоном серед пацієнтів iз хронічними захворюваннями.

17 квітня 1818 року «народився спадкоємець престолу, Олександр Миколайович, згодом Олександр ІІ. Цар–визволитель, який скасував кріпацтво, намагався зробити демократичним державний устрій Росії», – захлинається від захвату видання «Московія» з «Бібліотеки В.С.Черномирдіна». Стосовно скасування кріпацтва, то його чудово прокоментував сам «цар–визволитель», який заявив, що «краще скасувати кріпацтво згори, ніж чекати, доки кріпаки скасують його знизу». Що ж до демократизації, то роки правління Олександра ІІ (1855—1881) пам’ятні кривавим придушенням польського повстання 1863 року (його ватажків було страчено, а 80 тисяч поляків примусово погнали до Сибіру), черговою російсько–турецькою війною (1877—1878), а українцям — передусім циркуляром міністра внутрішніх справ Петра Валуєва від 18 липня 1863 року та Емським указом самого царя від 18 травня 1876 року, спрямованими проти української мови та культури.