І на авто, i пiшки кожний з кошиком,
Де пасочка стоїть мiж крашанок,
Щоб посвятити їх край храму Божого,
Пришвидшують їзду чи власний крок.
То вiрi данина, або — традицiї,
Святкує Пасху український люд.
І щоб обрати вигiдну позицiю,
Ще з вечора запруджує вiн путь.
І я у думцi в давнiй час поринувши,
Іду пiд зводом зоряних небес,
Куди за нас вiд катувань загинувши,
В нiч Великодню Божий Син воскрес.
І ось уже я в крузi поза церквою,
Й моєї свiчки вогник запалав,
А он i батюшка край паски першої
Обряд освячення уже почав.
Води святої свiтлими краплинами
Освячується паска й люд увесь,
А Сонце устає над Україною,
До неї мовлячи: «Христос воскрес!».
«Воiстину воскрес!» — кажу схвильований,
А думка сьогоденна приземля —
І мiй народ звитяги й духу сповнений
Постане з горя, утискiв i зла.
Нiяким, певен я, пiлатам понтiям
Голгофу з України не зробить —
Сььогоднi у пасхальнi дзвони дзвониться,
А завтра у визвольнi загримить.
Павло БОЙКО
Київщина