У місті «русскіх моряков» українській не місце?

10 квітня рішенням сесії Севастопольської міської ради школу–інтернат №7 з українською мовою навчання було перепрофільовано у дитячий дошкільний заклад №69. Рішення в сесійній залі не викликало особливої полеміки. За словами керівників міського управління освіти, всіх учнів та педагогів буде переведено в інтернат №4, де для них спеціально створять українські класи. Але у батьків школярів та педагогічного складу викликає занепокоєння, що про створення нових класів з українською мовою навчання вони знають здебільшого з чуток та повідомлень ЗМІ. А те, що на даний момент одним освітнім закладом з українською мовою навчання в місті стало менше, — доконаний факт. До речі, на цій самій сесії депутати підтримали програму розвитку в місті російської мови.

Бо немає спортзалу і майстерні...

По закінченні навчального року, в травні, учням запропонують перейти в четвертий інтернат, розташований у тому самому районі міста, або обирати інший навчальний заклад за своїм бажанням. Начальник управління освіти Ірина Заєць у своєму виступі перед депутатами заявила, що в школі немає спортивного та актового залів, спортивного майданчика, майстерні для проведення уроків трудового навчання. «Комп’ютерний клас, бібліотека, навчальні кабінети розташовуються в приміщеннях, які не відповідають санітарно–гігієнічним вимогам. Мала кількість учнів і необхідність повернення дошкільного навчального закладу в мережу закладів міста зумовили потребу припинення діяльності школи–інтернату №7 шляхом його перетворення на дошкільний заклад».

Завуч 7–го інтернату Наталiя Тимчук на наступний день після рішення сесії повідомила «УМ», що на даний момент управління освіти міста поки з офіційною заявою до людей, які працюють у закладі, не зверталося. «Фінансування у нас виділено до 31 травня. Після цієї дати школу закривають, а дітей переводять до 4–го інтернату, роблячи з нього українсько–російський. Педагогів, за чутками, теж переводять. Це все розмови, але не на офіційному рівні». Наталiя Тимчук погоджується, що будівля, в якій розташований сьомий інтернат, не пристосована для шкільних занять. Раніше тут справді був дитячий садок, і от тепер управління освіти має намір використовувати його, так би мовити, за призначенням. Альтернатива перейти у четвертий інтернат, де є відповідна база і територія, була б непогана. І, за словами людей, у принципi, влаштовує персонал. Але освітяни бояться, що в ході реформування їх просто скоротять.

Перепрофілювання неминуче

Сам факт перепрофілювання закладу мусують уже більше двох років. Тому багато батьків протягом цього часу поступово почали забирати своїх дітей iз закладу та віддавати в інші школи. Також за цей період, за наказом міського управління освіти, не проводився набір до першого класу. На даний момент з 250 учнів, які були раніше в ньому, залишились і навчаються п’ятдесят. Працівники говорять, що, мабуть, рішення про його закриття ухвалювали раніше і робили все, аби створити ситуацію, коли уникнути цього вже майже неможливо.

Керівник міської «Просвіти» Володимир Проценко є батьком одного з учнів сьомого інтернату. За його словами, він особисто ходив до управління освіти і бачив наказ про створення українських класів у четвертому інтернаті, куди чиновники мають намір перевести учнів. Тому рішення про перевід вихованців підтримує, про що і заявив у засобах масової інформації: «Особисто я ходив в управління освіти, і вони зробили наказ, що на базі 4–го інтернату відкривається російсько–український інтернат. А там база хороша, є спортивні майданчики. Тому ми і погодилися. Є батьки, які незадоволені і хочуть, аби все залишилося, як є, але їх небагато. Більшість уже готова перейти в новий навчальний заклад. Там, куди нас переводять, — нормальні умови, переходить і педколектив, українські класи зроблять». Відповідаючи на запитання «УМ», що він особисто робитиме, якщо українських класів так і не створять, пан Проценко зазначив: «Мій син вісім років відучився українською мовою. Якщо не зроблять українських класів, у російський я його не віддам. Тоді ми будемо пікетувати районну державну адміністрацію та управління освіти».

Інша громадська організація «Конгрес українців Севастополя» поки тримає паузу. За словами представників ради об’єднання, офіційну позицію конгресу буде оприлюднено після проведення зустрічі з керівництвом управління освіти та науки й педагогічним колективом.

А тим часом деякі проросійські ЗМІ регіону вже почали іронізувати з ситуації. Начебто дітей, що навчалися українською мовою, переводять до школи, в якій навчається малеча із затримками психічного розвитку. Завуч інтернату №4 Василіса Панченко в розмові з нами зазначила, що в закладі справді є кілька класів для таких дітей. Але подібні групи існують і в інших школах міста. А сама по собі школа нічим не відрізняється від інших міських шкіл.

Олег САВЧЕНКО

ДО РЕЧІ

Український інтернат закрити, російську мову підтримати?

На тій самій сесії, під час якої депутати ухвалили рішення про ліквідацію єдиної в місті школи з винятково українською мовою навчання, на голосування було також винесено програму підтримки російської мови в Севастополі на період до 2016 року. Серед пунктів документа особливо цікавими виявилися статті, відповідно до яких мають бути профінансовані діяльність міського симфонічного оркестру та театру танцю. При цьому без полеміки не обійшлося. Опонентами проекту рішення стали комуністи. За їхнiми словами, у той час, коли в рамках підтримки російської мови підтримується класична музика та танці, ансамбль російської пісні «Русь» залишається взагалі без фінансування. Заспокоював незадоволених депутатів голова міської держадміністрації Володимир Яцуба, який брав участь у роботі сесії. Він відповів їм, що «не потрібно загострювати ситуацію. Якщо з’явиться можливість, я не проти того, аби збільшити суму на підтримку російської мови».