Поліграф: що нам іще бреше ШІ?
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
«ДахаБраха» — одна з найцікавіших музичних формацій в Україні, життєве кредо якої — експеримент. Починаючи від зовнішнього вигляду й продовжуючи цю лінію у своїх композиціях, музиканти поєднують усе, що «лягає на душу», викликає їхній інтерес. Це, наприклад, барабанний ритм, що народжує асоціації з полюванням африканського племені масаїв чи спонукає згадати про дикі танці кавказьких горців. «Ми вирішили працювати в жанрі етнохаосу, тобто змішати етнічні мотиви різних народів світу. Але нам кажуть, що ми не вплітали б, все одно чути, що ми українці, основа у нас українська. Ми даємо нове життя старим українським пісням, яким уже по тисячу років», — пояснив якось «УМ» Марко Галаневич, «чоловіче обличчя» «ДахиБрахи».
Благодатний ґрунт стилю world music дає широке поле для експериментів, і українці не лінуються на ньому «сіяти» і «збирати». За вісім років існування гурт записав п’ять альбомів — один концертний, три студійні й останній, п’ятий, спільна робота з білоруською ембієнт групою Port Mone. Очевидно, що народження цієї програми було логічним продовженням четвертого альбому Light, де «ДахаБраха» почала експериментувати з такими сучасними стилями, як драм–ен–бейс, хіп–хоп, реп й залучила до роботи людину, що перебуває у постійних творчих пошуках, — Юру Хусточку. Цей настрій гурту відчула агенція «АртПоле» і навесні минулого року спробувала спрямувати творчість українців і білорусів у єдине русло. Так з’явився «Хмелева project» — п’ятий альбом групи і спільна концертна програма із Port Mone.
Особливість альбому, яку при першому прослуховуванні ловить вухо, — домінуюча присутність акордеона та електронні ритми. Найяскравішим втіленням цього експерименту є остання композиція «Хмелева project» — «Тонке дерево»: електронне звучання, що є домінуючим цього 10–хвилинного треку, легко підхоплює і вдало продовжує заспів дримби на початку.
Незмінним наразі у групи залишається те, що «ДахаБраха» й далі працює із фольклорним матеріалом, накладаючи свої музичні пошуки на народні тексти. Власне, у цій деталі криється відповідь на закиди ортодоксальних фольклористів, мовляв, музиканти спотворюють українську музичну спадщину: всі пісні записали дівчата з «ДахиБрахи» та їхні колеги й викладачі в різних регіонах України, запевняють у гурті.
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Уже 20 серпня вся країна заспіває легендарну пісню «Червона рута» разом з найпопулярнішими українськими акторами: Станіславом Бокланом, Олександром Рудинським, Катериною Кузнецовою, Романом Луцьким, В?ячеславом Довженком, Юрієм Горбуновим, Лілією Ребрик. >>
З Богданом Бринським, живописцем із Івана-Франківська, ми знайомі вже чимало часу і щоразу після зустрічі з ним, після його захоплюючих розповідей про себе, про свій родовід, про людей, з якими він знався за свої роки, я казала собі: >>
У день 975-річчя Києво-Печерської лаври Президент України Володимир Зеленський підписав указ про захист національних святинь України. >>
Ця ініціатива обіцяє стати однією з найбільш важливих подій у духовному й суспільному житті не лише Придніпров’я, а й усієї України. >>
У той час, коли мільйони українців розкидані по різних континентах, особливе значення займає українська пісня — як символ пам’яті, єдності та любові до Батьківщини. >>