9 квітня 1989 року, в розпал горбачовської «перебудови», імперія вишкірила зуби і явила свою справжню потворну сутність. Того недільного вечора було жорстоко придушено мирну демонстрацію в Тбілісі. «Омонівці» та армійські підрозділи перекрили виходи з центральної площі грузинської столиці, де кілька днів тривав велелюдний мітинг на підтримку суверенітету Грузії. Несподівано військові напали на людей і почали бити їх саперними лопатками. Кривава бійня сколихнула громадськість. Владі довелося погодитися на створення депутатської слідчої комісії. Винними було названо керівників компартії Грузії Патіашвілі та Нікольського і генералів Родіонова та Кочетова, хоча рішення такого рівня ухвалювалися тільки з санкції вищого керівництва держави. Перед тим влада вже вдавалася до насильства в Алма–Аті, коли в грудні 1986 року казахські студенти протестували проти призначення очільником компартії Казахстану невідомого в республіці росіянина, а також 1988 року в єреванському аеропорту, Вільнюсі, Мінську та Куропатах. 1 грудня 1989 року гумовими кийками били демонстрантів у Львові. Тож коли про якогось царя чи генсека російські історики кажуть, буцімто він ліберал, не вірте: ліберальних імперій не буває, принаймні в Росії.

Сьогодні виповнюється два роки відтоді, як світ вразила авіакатастрофа під Смоленськом: польський літак Ту–154М розбився під час посадки на російському аеродромі. Загинуло 88 членів делегації на чолі з президентом Польщі Лехом Качинським (окрім нього та першої леді країни, в літаку також перебували урядовці, керівники армії, депутати Сейму тощо) та 8 членів екіпажу. Усі вони планували вшанувати пам’ять десятків тисяч польських військових, розстріляних карателями з НКВС у 1940 році. Натомість, через сімдесят років після трагедії у Катинському лісі, члени скорботної делегації поповнили число жертв цієї чорної для польської нації місцини. Авіакатастрофу 10 квітня 2010 року не лише польські, а й світові ЗМІ почали називати Катинь–2.