Убити дракона

Причина поразки Юлії Тимошенко полягає в тому, що вона не скористалася унікальним шансом, який їй випав 2007 року. Вона прийшла до влади, але замість руйнування Системи вирішила її очолити.

У цій фатальній помилці Тимошенко довелося вкотре переконатися, коли редакція «Української правди» отримала з Держкомітету телебачення і радіомовлення набір циркулярів, які надсилалися їм напередодні президентських виборів 2010 року. Цю підбірку листів Держтелерадіо офіційно надав нам після запису в блозі «Як Азаров нагинає журналістів».

Ішлося про те, що в березні 2012 року Держкомітет звернувся до обласних телекомпаній з вимогою терміново організувати ток–шоу для обговорення передвиборчих ініціатив Президента Януковича — з періодичністю не менше двох разів на тиждень. Цей лист Держтелерадіо — цензура, визначення якої виписано в Законі «Про інформацію»...

У відповідь керівництво Держтелерадіо заявило, що в них це — звичайна поширена практика. У рамках Закону «Про доступ до публічної інформації» чиновники запропонували показати листи, які їм надсилали за часів Тимошенко.

Після запиту ми отримали цілу підшивку вимог, які приходили з уряду Тимошенко до Держтелерадіо.

Слід визнати — масштаб, із яким Тимошенко піарила себе напередодні минулих президентських виборів за допомогою ресурсу державного телебачення, вражає. Держтелерадіо надало 12 листів, переважно за підписом прес–секретаря Тимошенко Марини Сороки, де вона вимагає показувати виступи Тимошенко з будь–якого приводу на обласному телебаченні по всій країні. Це робилося протягом вересня–грудня 2009 року, тобто буквально напередодні виборів Президента. І це складно назвати іншим словом, ніж адмінресурс.

Серед циркулярів, наприклад, можна зустріти вимогу протягом доби 12 (дванадцять!) разів у прайм–тайм протранслювати привітання Тимошенко з Днем шахтаря на обласних телекомпаніях. Цікавим є ще один лист від 18 листопада 2009 року, де Сорока вимагає показати в прямому ефірі виступи Тимошенко та Путіна на засіданні Комітету з економічного співробітництва, а потім — також у прямому ефірі їхню спільну прес–конференцію...

Поряд з обласними телекомпаніями діяльність Тимошенко активно висвітлювалася й Першим Національним. Той регулярно повністю транслював виступи Прем’єр–міністра на цих самих засіданнях...

Марина Сорока в коментарі сказала, що то було лише прохання про сприяння в організації трансляції. Тоді цікаво, як Сорока може пояснити інші свої листи, де вона вимагала від Держтелерадіо відзвітувати, як здійснювалася трансляція виступів Тимошенко на обласному телебаченні?

Прихильники Юлії Тимошенко на публікацію подібних документів скажуть, що нинішня влада робить так само, якщо не гірше. Це справді так. Але Тимошенко все своє політичне життя намагалася довести, що вона — ІНША. (...) Та замість того щоб вбити дракона, вона вирішила поставити його собі на службу. Не врахувавши, що наступний, хто прийде до влади, так само буде використовувати його — тепер для знищення самої Тимошенко.

Такий критичний підхід до діяльності Тимошенко — це не привід закривати очі на тотальне згортання демократії, яке відбувається в державі після інавгурації Віктора Януковича. А чиновники, які продовжують викори­стовувати державний ресурс для своєї політичної пропаганди, не мають права прикриватися тим, що так було завжди. Рано чи пізно, але в цьому слід поставити крапку.

Сергій ЛЕЩЕНКО,
«Українська правда»