УЄФА на два роки дискваліфікувала воротаря донецького «Шахтаря» і національної збірної Олександра Рибку. Офіційні пояснення клубу: воротар таємно від керівництва команди приймав сечогінний препарат, щоб схуднути, а цей препарат заборонено спортсменам до вживання. Та дещо додамо до сказаного клубом.
Ще коли Рибка грав у київському «Динамо», вiн один рік тренувався під опікою видатного радянського воротаря Віктора Чанова, який пізніше опублікував свої спогади про цей рік (Главред, №29). Він докладно описав, як увесь рік наполегливо воював із надлишковою вагою Рибки. Можна зауважити, що вага навряд чи була надлишковою, раз із нею воювали весь рік, швидше, це була фізіологічна норма для спортсмена. А чи варто тоді з нею воювати? Не годуємо ж ми малорослих футболістів гормонами росту! Але це мимобіжне зауваження, основний висновок із статті Чанова — саме керівництво клубу «Шахтар» змушувало Рибку приймати ліки, саме керівництво клубу «Шахтар» вибирало, які ліки приймати, і саме керівництво клубу «Шахтар» знало, до яких наслідків це призведе. Кажуть, Рибка зізнався, що приймав ліки таємно (!) від команди, але ж йому платять гроші, поки він кається! А як іще може заробляти на життя професійний воротар?
Згадаємо також про Андрія П’ятова, який донедавна входив до воротарської еліти України, а потім в одну мить утратив місце в основі «Шахтаря». Після такого нокауту і без ігрової практики йому буде важко за кiлька місяців повернутись до попереднього рівня і замінити Рибку в збірній. Отже, керівництво «Шахтаря» завдало удару по найсильнішій ланці національної збірної — по воротарях.
Цікаво відзначити, що Сьомін, московський тренер київського «Динамо», і Воронін, український легіонер московського «Динамо», ніяких проблем у збірній від дискваліфікації Рибки не бачать, натякаючи на українського легіонера московського «Спартака». Але цей воротар такий же пішак у руках свого начальства, як і Рибка, тому краще б уже сам Олег Блохін зайняв місце у воротах збірної!
Футбольні професіонали все, про що написано вище, знали з самого початку. То яким же чином УЄФА впряглася в брудну гру? Покарати потрібно було керівництво клубу, а не гравця, який виконував вимоги тренера,і не збірну.
Неприємно вразила нас остання новина: з 14 команд, які приїжджають на ЧЄ–2012, 12 розквартируються в Польщі і 2 — в Україні. Наші ЗМІ трактують це в московському дусі, а варто було б розпитати про це самі команди. В Польщі пари міст, які приймають одну і ту ж групу, підібрано так, щоб відстань між ними була найменшою, в нас — навпаки, щоб була найбільшою. Якби ми підбирали пари так, як поляки, то одержали б пари Київ — Львів (530 км) і Харків — Донецьк (300 км). Але наші керманичі утворили інші пари: Київ — Донецьк (700 км) і Харків — Львів (1000 км). Невже прийняли до уваги, що у Львові збірній таланить, а в Донецьку — навпаки? Про стадіони для тренування команд ніхто, схоже, не потурбувався; ціни у нас, кажуть, на порядок вищі, ніж у Польщі. То треба розпитати лише команду Голландії: чому, проводячи всі три матчі в Харкові, вони розквартирувалися в Кракові і не зайняли базу європейського рівня в самому Харкові? Це явно зменшує їхні шанси на вихід із групи. Але це їхні проблеми.
А от нашим керманичам футболу поставимо ще кiлька запитань. Чому польська збірна проводить на виїзді (за 300 км) один матч, а наша на виїзді (за 700 км) — два? Чому проти двох інших команд групи D збірна Англії вийде в послабленому складі, а проти України (хазяїна Євро) — ні?
Отже, не тільки УЄФА, а й ФФУ стоять на сторожі того, щоб збірна України якось тихцем не пролізла з групового турніру в чвертьфінал. Своїми діями вони підточують моральні норми,а мораль — єдиний запобіжник на шляху людства до самознищення.
Володимир МЕЛЬНИК,
кандидат фiзико–математичних наук
Київ