Осідлати вітер

«Уроки стали цікавішими»

Львівська школа №72 — єдина в Україні, де учні можуть наживо побачити, як працюють альтернативні джерела енергії. На її даху вже рік стоять вітряк та сонячна батарея. І хоча обладнання встановлювали з просвітницькою метою, від нововведення є й користь — за місяць вітряк і сонячна батарея виробляють 30 — 40 кіловат електроенергії. Для порівняння — це місячна норма споживання електроенергії для однієї людини в сільській місцевості. У школі цієї електрики вистачає для освітлення частини коридорів та роботи одного–двох комп’ютерів.

«До нас часто і студенти приходять за матеріалом для курсових чи дипломних, — розповідає Тарас Станицький, учитель інформатики, засновник громадської організації «Науковий енергетичний фонд». — Адже наша школа — єдине місце, де можна побачити роботу вітрової установки чи сонячної батареї. От до прикладу три тижні вітру майже не було, а наступних кілька днів погода буде просто ідеальною для дослідів. Наші вчителі фізики також дуже задоволені. Уроки стали цікавішими».

Особливого обслуговування прилади не потребують. Вітряк повертається за принципом флюгера і сам «шукає» напрям вітру. Сила вітру, при якій він починає працювати, — два метри за секунду, а вже від трьох і до дванадцяти — хороша «робоча» швидкість. Вартість встановлення обладнання обійшлася спонсорам у 10 тисяч гривень.

Альтернативні джерела енергії на теренах Львівщини використовують часто. «До нас звернувся чоловік з села Борщовичі. В його приватному будинку не було електроенергії. Через старі дерев’яні опори напруга падає до 140 вольт, — продовжує пан Тарас. — Ми встановили потужну вітрову установку та сонячні батареї. Тепер проблем з електрикою немає, чоловік навіть не користується зовнішнім струмом».

Вітряк ще й гріє

Поставив вітер собі на службу й львів’янин Володимир Козій. На даху свого помешкання він встановив двокіловатний вітряк, аналогів якого немає в Україні. «Взагалі в світі вітрогенератори виробляють електроенергію, що потрапляє у загальну систему. В господаря стоїть вітряк і лічильник, що рахує, скільки енергії виробила установка. Електрика потрапляє у загальну мережу, а власнику вітряка держава доплачує за «екоелектрику», — розповідає «УМ» Володимир Козій. — В українських реаліях це зробити практично неможливо. Нам доводиться встановлювати автономну систему для вироблення електроенергії, яка коштує досить дорого. До прикладу, треба купувати вітряк за 20 тисяч гривень і всі допоміжні пристрої до нього (акумулятори, інвертори, контролери), які коштують майже так само, як і сам вітрогенератор. Крім того, в автономній системі втрачається багато енергії. Акумулятор «втрачає» до 25 відсотків енергії, інвертор — 10. Тож коефіцієнт корисної дії в автономній системі не такий високий. Тому й виникла ідея — створити систему, при якій енергія, яку виробив вітряк, не втрачається, а використовується на всі 100 відсотків. Йдеться про опалення. Наш будинок не підключений до газу, а прокладати його — дуже дорого, дорожче, ніж зробити придуману нами систему опалення. Крім того, тарифи на газ зростають щороку, і не відомо, наскільки це взагалі згодом буде вигідно».

Система опалення, де використовуватиметься вітряк, досить проста. Вона працює на електроенергії, яка нагріває воду. Трубки з водою, а її, до слова, треба лише 100 літрів, прокладені в усій підлозі будинку. Таке розташування вже дозволяє економити 30 відсотків тепла. Воду в трубах нагріває котел, що працює від загальної мережі та вітрової установки.

«Опалювати будинок треба в зимовий період, — продовжує пан Володимир. — А вітри у нас якраз потужніші взимку. Вітряк стоїть вже понад два місяці, тож можна реально оцінити його ефективність. А вона залежить від сили вітру. Мінімальна його швидкість, при якій вітряк починає крутитися, — два–три метри за секунду. Як показала практика, за перші два місяці вітряк виробив по 60 кіловат–годин електроенергії. При тому, що в січні він працював майже щодня, а в лютому лише два тижні. Перших два тижні практично не було вітру, але за наступні вітряні дні все надолужилось».

Для обігріву власного будинку таким способом у морозний місяць­ треба витратити до 1000 кіловат–годин електроенергії. Вітряк економить лише невелику частину затрат. Проте це — вже непоганий результат. Можна встановити потужніший вітряк для побутових умов. Утім на даху будинку встановити його дуже складно, адже потужніший вітряк — набагато більший. Навіть двокіловатний генератор має діаметр лопатей три метри. Та й вібрація від його роботи буде сильнішою. А його встановлення на прибудинковій території вимагає, за словами пана Володимира, суттєвіших капіталовкладень.

Володимир Козій хоче обладнати своє помешкання ще й сонячними батареями. «Таке поєднання — найефективніше, — переконує пан Володимир. — Енергією від сонця ми зможемо нагрівати воду все літо».