«Президентська» іпотека: реальність чи чистий піар?

У цьому році держава планує виділити 200 мільйонів гривень на будівництво житла для тих, хто роками стоїть на квартирній черзі, та 60 мільйонів гривень на так зване «молодіжне кредитування». Такі цифри озвучив учора на прес–конференції з цього приводу заступник голови Комітету ВРУ з питань будівництва, містобудування, ЖКГ та регіональної політики Ігор Лисов.

Спеціалісти стверджують, що ініціатива потрібна, проте виділена сума — мізерна в державних масштабах. «Сьогодні у черзі стоять 1 мільйон 200 сімей, — розповів «УМ» голова національної ради Ріелторської палати України Олександр Бондаренко. — Чиновники озвучили цифру в двісті мільйонів гривень, які держава зможе виділити протягом цього року. Не будемо питати, звідки цю суму візьмуть. Проте, зважаючи на те, що середня вартість квартири по Україні становить 250 тисяч гривень, цих грошей вистачить лише на 800 нових квартир. По Україні протягом року здійснюється близько 300 тисяч оформлень придбання житла. Десь третина з них є даруванням та успадкуванням, інші ж 200 тисяч — це купівля нового житла. Як бачимо, 800 — це крапля в морі, яка на ринок ніяк не вплине. Та ще й невідомо, кому їх видаватимуть, чи не буде в цьому розподілі якоїсь корупційної складової. А ось як піар–хід — роздача квартир це, мабуть, непогана задумка», — підсумував пан Бондаренко.

Нагадаємо, про забезпечення громадян доступним (тобто дешевим) житлом нещодавно заявив Президент Янукович. На запитання «УМ», чи не дістануться побудовані державою квартири «своїм», наприклад, депутатським дітям, Ігор Лисов відповів: «Кому надавати квартири, буде вирішувати місцева влада, але пріоритетом є лікарі, вчителі. Якщо людина вчить дітей, то не важливо, чи вона дружина чи дитина народного депутата. Хоча передусім ми маємо підтримувати сім’ї з середнім доходом. А депутат, якщо він людина успішна, повинен мати гроші, в тому числі й на купівлю житла».

Крім вірогідної корупційної складової, «президентська іпотека», як цю ініціативу вже прозвали в народі, закладає також міну уповільненої дії у бюджет на наступні роки. Цього року держава виділяє 60 мільйонів, які молоді люди (до 35 років включно) зможуть позичити у державного фонду під три відсотки та виплачувати кредит протягом 20–30 років. Якщо програма діятиме й наступного року, кількість людей, які візьмуть державний кредит, вірогідно, зросте вдвічі. Відповідно, й суму, закладену в держбюджет під кредити, треба подвоїти. І збільшувати її щороку. «УМ» запитала у пана Лисова, що буде, якщо через кілька років держава не зможе виділити з бюджету необхідну суму, невже молоді сім’ї опиняться на вулиці та втратять вкладені у квартиру кошти, як це буває з позичальниками комерційних банків? «У цьому є небезпека, — чесно зізнався заступник голови Комітету ВРУ з питань будівництва. — Але поки, слава Богу, такої практики не було. Держава захистить у будь–якому випадку. Хоча ми, справді, цією ініціативою закладаємо собі міну уповільненої дії».

Олександр Бондаренко не радив би брати в кредит великі суми, адже йому відомо багато випадків, коли люди не могли з тих чи інших причин платити банку високі відсоткові ставки, і їх iз малими дітьми просто викидали на вулицю. Протизаконного в цьому нічого не було, адже при оформленні кредиту людині радять не писати, що у неї є мала дитина, щоб не ускладнювати процедуру видачі коштів банком. А потім виселяють, згідно з «папірцями», сім’ю без дітей.

Проте для тих, хто має «нетрудові доходи» та боїться фінансового моніторингу, кредитування, навіть під високі відсотки, може стати у пригоді. Пан Олександр привідкрив завісу над подібними махінаціями: «Наприклад, чиновник отримав якимось чином велику суму, скажімо, у сто тисяч доларів. Він не може «світити» відразу всю суму, тому вносить попередній внесок у, скажімо, 30 тисяч, які йому «подарувала бабуся», а на іншу суму оформлює кредит. Погашає через три місяці 95 відсотків боргу, і ті 5 відсотків, що залишилися, «розмазує» на наступні 5—10 років, на які він оформлював кредит. Офіційно така квартира вважається на іпотеці».