Спершу — відмова в показі в рамках проекту Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays у Києві, потім — виклик головних героїв кінострічки до місцевих відділків міліції. Це не сценарій голлівудського фільму, а історія стрічки естонського режисера Маріанни Каат «Шахта №8», в якій ідеться про дитячу працю в нелегальних копальнях Донбасу.
Ініціатором заборони показу фільму виступила його український співпродюсер Олена Фетісова. «Після того як Маріанна Каат подала заявку на показ фільму в рамках нашого проекту, ми поставили його в каталог запланованих і внесли в програму фестивалю. Однак одразу після цього Олена Фетісова надіслала лист, у якому негативно розкритикувала стрічку, назвавши картину поганою, брехливою, а саме кіно, за її словами, не відповідає ні статусу правозахисної, ні документальної тематики, — пояснив «УМ» програмний директор Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays Геннадій Кофман. — Безпосередньо в день показу від українського співпродюсера нам прийшов фактично ультиматум: якщо ми покажемо фільм, нас звинуватять у піратстві. Тож, спираючись на таку інформацію і погрози, ми були просто змушені зняти фільм з програми показу».
«Чесно кажучи, ми самі губимося в здогадах, чому фільм зняли з показу. Врешті–решт Маріанна сама, не в рамках фестивалю, показала фільм охочим учасникам і відвідувачам, мотивувавши це тим, що вона розуміє: після її від’їзду з України стрічка взагалі не дійде до українського глядача», — додає голова організаційного комітету Docudays Світлана Смаль.
На думку естонської сторони, такий підхід виглядає досить дивним, оскільки раніше нічого подібного Фетісова не заявляла. Навіть навпаки: будучи продюсером, мала намір поширювати фільм в Україні. Каат була шокована тим, що трапилося, а дії Фетісової вважає політичним замовленням. Адже, за її словами, проблем iз показом стрічки не було ніде — її вже переглянули глядачі 29 міжнародних фестивалів, вона отримала безліч призів. Водночас режисерка зауважує, що, з юридичної точки зору, показувати фільм в Україні можна. «За останні два тижні боротьби проти показу фільму український співпродюсер навела кілька різноманітних причин, які при цьому ще й суперечили одна одній», — стверджує у коментарі «УМ» режисер фільму Маріанна Каат.
Фільм «Шахта №8» знімали в 2008—2010 роках у місті Сніжне Донецької області. Головний герой кінострічки — підліток iз неблагополучної родини Юрій Сіканов, змушений iти в шахту, щоб прогодувати сестер. Як з’ясувалося, проблеми виникли не лише з показом картини, а й у головних героїв. «Після зйомок я ходив у міський відділок міліції частіше, ніж додому», — розповів «УМ» Юрко, не уточнивши, що саме хотіли почути від нього правоохоронці. Водночас в Головному управлінні міліції слова хлопця не підтверджують. «Вперше про це чую, тому поки що не готовий відповісти, чи допитували його взагалі і у зв’язку з чим», — каже «УМ» начальник прес–служби Головного управління МВС у Донецькій області Ігор Дьомін.
«Хлопчиків дійсно викликали в міліцію. Я знаю, що міліції фільм сподобався, тому герої, мабуть, опинилися під захистом правоохоронців», — припускає пані Каат. «Коли відзнятий фільм дійшов до влади, у міліції порушили кримінальну справу проти деяких людей, які нібито нелегально експлуатують дитячу працю в шахтах. Я навіть не можу напевно сказати, скільки разів нас викликали до відділку, окільки це було доволі часто, і ми проводили там багато часу. Наразі слідство ще триває. Ще я не розумію, яке право мала співпродюсер висловлювати такі вiдгуки щодо нашого фільму? Пані Фетісова не була присутня на знімальному майданчику. То звідки ж вона може знати, що там правда, а що ні?» — обурюється у розмові з «УМ» Юрій Сіканов.