Пекельна «Тунгуска»

Зенітний ракетно–гарматний комплекс «Тунгуска» — бо­йове дітище кращих військово–інженерних умів 70–х років, яке у незначній кількості одиниць лишилося Україні в спадок від Радянського Союзу. Влітку цей комплекс стоятиме на варті Євро–2012. А минулого тижня українські військові покликали журналістів на Чернігівщину, аби довести: незважаючи на те, що Росія хоче замінити цю машину на сучаснішу, у наших «Тунгусок» порох у снарядах не відсирів. І небо над українськими стадіонами, мовляв, буде мирним. За задумом влади, «Тунгуски» поставлять на варті спокою вболівальників під Харковом, Донецьком та Києвом. Основне завдання — збивати літаки та вертольоти, які можуть викрасти терористи на якомусь з аеродромів України (якщо, звичайно, вони матимуть такий задум і злетіти їм вдасться).

Після стрільб контрактники отримали від начальства оцінку «добре». Вони у захваті від «Тунгусок», які, між іншим, добре показали себе у Чечні, і обіцяють: у разі чого, не підведуть.

«Мішені всі були вражені»

Чернігівська область, селище Гончарівське, полігон 1–ї окремої танкової бригади. На поле поволі виїжджають три 34–тонні ракетно–гарматні комплекси (щоправда, без ракет, лише з 30–міліметровими автоматичними гарматами). Після команди керівника протиповітряної оборони 8–го армійського корпусу Сергія Качвара небо здригається — лунає залп, потім іще кілька. Військове начальство і журналісти намагаються розгледіти мішені, розташовані за кілька кілометрів. Журналістам це не вдається — поле задимлене, відтак вони з біноклями й камерами вибігають прямо на поле, де тривають «бойові дії». Військовики заганяють цікавих назад, до командного пункту, аби не порушували правила безпеки. Пiд час стрільб воїни–зенітники одночасно виконують кілька завдань. Крім самої стрільби, обслуги бо­йових машин у встановлені терміни, виявляють і знешкоджують цілі. Командирська ж ланка розв’язує завдання тактичної підготовки та демонструє свої вміння управляти вогнем. 

Коли стрільби закінчуються і вже солдати–контрактники вибігають на полігон збирати відстріляні гільзи, задоволений перший заступник командира 8–го армійського корпусу генерал–майор В’ячеслав Назаркін коментує: «Щойно ми виконали план бойової підготовки, злагодження підрозділів 8 корпусу, які будуть задіяні на Євро 2012. Ви спостерігали стрільби артилерійським каналом. Ураження цілі по висоті — три кілометри, за дальністю — 2,5—3. Як ви помітили, всі мішені були вражені, екіпажі спрацювали на оцінку «добре». Зараз проходить другий етап злагодження підрозділів протиповітряної оборони. Завершальним етапом їхньої підготовки стане практичне виконання бойових стрільб на 233–му загальновійськовому полігоні «Тучин» (Рівненська область. — Авт.) у квітні цього року».

«Тунгусок» захотів уряд

Полковник Сергій Качвар додає, що цього разу не запускали ракети у зв’язку з наказом міністра оборони, та й достеменно ще не відомо, чи будуть їх використовувати на час чемпіонату. Керівник протиповітряної оборони 8–го армійського корпусу зазначає, що задіяти «Тунгусок» на Євро — це ініціатива Кабінету Міністрів.

«Є загальний план повітряної оборони України, що здійснюється повітряними силами — це прикриття державного кордону, виявлення літаків–порушників або літаків, що потерпають лихо. Зенітно–ракетні комплекси сухопутних військ вирішили поставити для посилення повітряної безпеки у містах, де проводитимуться матчі. Фактично це заходи антитерористичного забезпечення фінальної частини чемпіонату з футболу Євро–2012. Ми перекриємо ті шляхи польотів, які є найбільш вірогідні. Тобто, наприклад, якщо літак із терористами злетить з якогось ближнього аеродрому, знешкодити його — це наше завдання», — каже він.

Керують кожним екіпажем офіцери. Контрактники приступають до практичних стрільб після року теоретичних занять, які проводять щодня по 4–6 годин. Вояки спочатку вчаться виконувати норматив — за п’ять хвилин привести машину до бойової готовності. «Екіпаж повинен навчитися працювати командою, це головне, — ділиться захеканий солдат після кількох десятків разів виконання нормативу. — Потім — початкова стрільба, далі — стрільба взводів (трьох машин), потім — батарей (шести). «Тунгуска» дуже подобається багатофункціональністю — вона знищує наземні, надводні і повітряні цілі. Частота пострілів теж вражає — 4–5 тисяч за хвилину».

Полковник Качвар запевняє, що палива для «Тунгусок» вистачає, адже це корпус швидкого реагування, а оскільки йдеться про окремий захід до Євро–2012, паливо виділяють окремою статтею. Де облаштують командний пункт, поки не відомо, так само, як і хто з військового командування керуватиме операцією.

ДОВІДКА «УМ»

«Тунгуска» — радянський та російський зенітний ракетно–гарматний комплекс (ЗРГК), зенітна самохідна установка (ЗСУ) розробки Тульского КБ приладобудування.

За загального компонування «Тунгуска» багато в чому нагадує німецьку ЗСУ «Гепард»: РЛС розташована зверху на задній частині тримісної башти і на марші опускається, кругла антена РЛС наведення змонтована на башті спереду. З боків башти встановлено два двоствольні автомати АТ–17 та дві спарені пускові установки ЗУР 9М311, що діють автономно одна від одної.

Корпус машини має високі вертикальні борти, що виконані методом зварювання листiв катаної сталі, що забезпечує захист від стрілецької зброї і осколкових снарядів і мін малого калібру. Передня частина лобового листа встановлена під великим кутом нахилу, а в місці зламу стоїть практично вертикально. Велика башта кругового обертання зміщена до корми машини. Моторно–трансмісійне відділення розташоване у кормовій частині корпусу. Принциповою особливістю комплексу «Тунгуска» є поєднання в одній бойовій машині гарматного і ракетного озброєння, радіолокаційних і оптичних засобів керування вогнем iз використанням загальних систем: РЛС виявлення, РЛС супроводу, цифрової обчислювальної системи та гідравлічних приводів наведення.

«Тунгуска» призначена для ППО механізованих і танкових частин на марші і на всіх стадіях бою. Вона має суцільну зону ураження (без «мертвої» зони, характерною для ЗРК), що досягається послідовним обстрілом цілі спочатку ракетами, а потім гарматами.

Основні параметри: екіпаж — 4 людини, довжина — 7 930 мм, ширина — 3 236 мм, висота 4 021 мм. Роки виробництва: 1982—2007–го. Роки експлуатації в Україні — з 1983 року. Швидкість: по шосе — 65 км/год, по ґрунту — 40 км/год, по бездоріжжю — 10 км/год. Глибина рову, який може подолати, — 1 метр.