«Це портрети тих наших славних попередників, чиї надбання дійшли до наших днів, якими ми маємо пишатися і цінувати, — зазначив у розмові з «УМ» ініціатор та ідейний натхненник проекту «Українці у світі», народний депутат Петро Ющенко. — І коли ми говоримо про державні атрибути, такі як прапор, герб і гімн, то, я певен, поруч iз ними має стояти і Національна картинна галерея. Як Лондонська картинна галерея, якій уже 250 років, як картинні галереї Вашингтона, Сiднея, Парижа, Варшави. Два роки тому таку галерею почали створювати у Москві, плануючи зосередити її в колишньому музеї Леніна. Цілком можливо, що багато українців потраплять туди під грифом «російських героїв». Недавно на одному з російських телеканалів бачив цікаву передачу про Володимира Маяковського. А чи багато з нас знає, що його батько родом iз села Маячки на Херсонщині, а мати — українка з Кубані Тетяна Павленко?»
Щодо періоду історії, який представлений у портретах саме тут, у Київському музеї російського мистецтва, то найвпливовішою і найяскравішою постаттю, масштаб якої суспільство ще не осягнуло до кінця, пан Петро вважає князя Володимира Великого. «Або княгиня Ольга. Зазвичай її зображують грізною. А на портреті нашої колекції, який є копією фрески, ми бачимо її як мироносицю. Велика княгиня, яка об’їхала всю нашу землю, зробила перший перепис населення, запровадила податкову реформу...»
Петро Андрійович переконаний: таку галерею має формувати суспільство — як храм, який творять усім миром. Понад двісті художників з усієї України створювали колекцію портретів українців різних епох, які діяли у різних сферах: державництво, духовенство, військові, просвітники, діячі театру, кіно, спортсмени. Загалом — 4000 портретів об’єднали 17 галузей. Два роки галерея експонувалася в Українському домі столиці. Сьогодні частину портретів з великої колекції можуть бачити в стінах альма–матер студенти Національного університету ім. Шевченка, Національного педагогічного університету ім. Драгоманова, Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Олена Онуфрієнко, завкафедри української мови та культури НТУУ «КПІ», каже, що студенти політехніки сьогодні виступають iз доповідями про українців у світі на наукових конференціях. «Є гарний вислів — «нашого цвіту — по всьому світу», — додає Олена Петрівна. — Збирати цей цвіт — найкращі ліки від безпам’ятства».
«Звісно, портрети не можуть дати відповіді на всі запитання, це лише привід для розмови, нагода з’ясувати для себе, хто ці люди, збагнути їхнє місце в історії, — зазначив на відкритті експозиції у Київському музеї російського мистецтва Олексій Усачов, представник організації «Український клуб». — Українська нація має багато героїв. Коли знатимемо їх — усвідомимо, ким ми є у світі. Їх свідомо замовчували впродовж десятиліть, аби ми почувалися меншовартісними. І навіть якщо нинішня Верховна Рада провалює постанови щодо відзначення дат і подій, пов’язаних з українською історією, від цього їхнє значення не зменшується. Наше завдання — не бути байдужими і вчитися на позитивних прикладах своєї історії».