Меморандум перетворюється на меморіал урядової нерозпорядливості

      Цінова лихоманка на ринку нафтопродуктів цього разу виявилася не сезонною, а, швидше, системною хворобою. Тривожні сигнали почали надходити набагато раніше. Тоді у передчутті нової кризи, ще на початку лютого, уряд утворив міжвідомчу комісію, яка мала контролювати ціноутворення — надто вже яскраво запам'яталось усім, якою ціною вдалося стабілізувати зерновий ринок. Так от, хоча комісію утворили нібито своєчасно, це не завадило ціновому маховику розкрутитися до загрозливих масштабів, аж поки хвороба не захопила державні фінанси (досить згадати скандальну ситуацію навколо відшкодування ПДВ). Період від березня до сьогодні, — це, власне, хронологія судомних потуг уряду з метою стабілізувати й упорядкувати ринки.

      Рік розпочався обвалом системи ціноутворення у кількох секторах економіки. Першою, як і годиться, стала на диби вугільна галузь — вона завжди була призвідником системних криз у вітчизняній економіці. Тоді в усьому звинуватили міністра палива та енергетики Сергія Єрмілова — стан у вугільній галузі послужив офіційною причиною для його звільнення з посади. Хоча насправді цей міністр постраждав через те, що надто наблизився до святая святих розрахунків вищої урядової еліти з російськими партнерами — постачальниками нафтопродуктів. Потім захвилювалися споживачі металу, насамперед підприємства залізничного транспорту і будівельники. У відповідь уряд натиснув на бунтівників, скориставшись важелями Антимонопольного комітету, й у добровільно-примусовому порядку уклав меморандум із підприємствами гірничо-збагачувального комплексу.

Бензиновий туман

      Потім, природно, зависла хмара над сільськогосподарським виробником, і, щоб не хвилюватися за долю врожаю, який обіцяє бути нічогеньким, Кабмін рішуче уклав меморандуми з нафтотрейдерами. Але хронічна хвороба вже розійшлася. Вона надійно вгніздилася саме в тому секторі економіки, звідки найчастіше і починала свій лихий наскок, — у паливно-енергетитчному. Вгніздилася, скажімо так, у «печінках». І як би уряд Януковича не послуговувався «ціноутворюючою» фразеологією, з кожним днем ставало все зрозуміліше, що методологією приборкання системних криз він не володіє (це, власне, було видно ще тоді, коли уряд у парадному вигляді представив парламенту Програму своєї діяльності, її прийняли задля годиться, аби тільки санкціонувати перебування нинішньої кабмінівської команди біля владного керма).

      Провал став лише питанням часу. Коли гримнуло на ринку нафтопродуктів (нагадаємо, з травня в Україні різко підвищились ціни на пальне), в уряді довго збиралися з думками. Хоча моніторинг цін ретельно проводили, цього виявилося замало. З початку року середні великооптові ціни на бензин підвищились на А-76 — на 34,36 відсотка, на А-80 — 41,11, на А-92 — на 55,76, на А-95 — на 64,49, на А-98 — 37,43 відсотка. Лише на початку червня уряд розпочав низку заходів, аби нормалізувати ситуацію на ринку нафтопродуктів. Зокрема, домовився з його учасниками припинити експорт світлих нафтопродуктів на тиждень, водночас увів ліцензування експорту нафтопродуктів і обмежив рівень оптово-роздрібних цін на ті, які реалізують усередині країни. Крім того, Кабмін вирішив до 1 вересня призупинити проведення аукціонів із продажу нафти, яку видобувають в Україні.

      У цій ситуації не змогли промовчати навіть більш-менш індиферентні народні депутати. Як і годиться, з'явилася низка розумних законопроектів, зокрема про те, як приборкати цінову стихію на ринку нафтопродуктів. Як у часи великих криз, скликав нараду профільний комітет Верховної Ради. Комітет з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки заслухав інформацію керівників українських нафтових компаній (НАК «Нафтогаз України». ВАТ «Укрнафта», ЗАТ «Укртатнафта») про заходи щодо захисту внутрішнього ринку нафтопродуктів України та перспективи його функціонування. Учасники обговорення дійшли згоди, що ажіотаж, який виник на ринку нафтопродуктів останнім часом, має як суб'єктивні, так і об'єктивні причини, однак ціни вдалося стабілізувати.

      Проте не так просто виявилося з'ясувати, що ж слід зробити для захисту внутрішнього ринку нафтопродуктів у, так би мовити, стратегічному плані. Це питання, вочевидь, завжди мало і матиме політичне підгрунтя. Перший заступник голови правління ВАТ «Укрнафта» Володимир Пустоваров, наприклад, висловив думку, що необхідно створити національну вертикально інтегровану нафтову компанію міжнародного рівня. Так, рішенням спостережної ради було затверджено програму перетворення цієї компанії на вертикально інтегровану структуру. У межах програми передбачається збільшити приріст запасів вуглеводнів, реконструювати газопереробні заводи, організувати роздрібний продаж світлих нафтопродуктів шляхом створення власної мережі АЗС і, звичайно ж, розгорнути власний нафтопереробний бізнес. Наскільки це реально? Для довідки: сьогодні у власності ВАТ «Укрнафта» 175 автозаправних станцій, а до кінця року мережу розширять до 400. «Формування мережі АЗС під брендом вітчизняного виробника надасть можливість позитивно вплинути на динаміку цін на світлі нафтопродукти, особливо під час різких цінових коливань», — сподівається Володимир Пустоваров.

      Ще одне надважливе питання — резервний фонд нафтопродуктів. Його потрібно створити негайно. Про це заговорили самі ж керівники українських нафтових компаній. До речі, цим питанням, у свою чергу, опікується і Міністерство фінансів. Там повідомили, що вже є три законопроекти, які мають на меті надати Кабінету Міністрів право регулювати ціни на бензин, а також сформувати резервний фонд нафтопродуктів (на базі резервного фонду Держбюджету). Маючи такий стратегічний запас, вважають у Мінфіні, уряд мав би можливість проводити закупівельні й товарні інтервенції на ринку нафтопродуктів і таким чином впливати на те, аби на ньому не було значних цінових коливань. Ясна річ, такий резервний фонд — це рожева мрія аграрників, які завжди потерпають від нестачі «дизельки» за доступною  ціною.

«Одеса — Броди» у лещатах

      Залишається актуальним таке питання, як диверсифікація поставок нафтової сировини в Україну. Кілька прем'єрів один за одним добивалися цього — звісно, в міру свого бажання і здібностей. І коли розпочався раунд підписання конкретних міжурядових угод щодо збільшення частки казахської та азербайджанської нафти в загальному обсязі імпорту нафти, «пісню» обірвали на високій ноті. За повідомленням Радіо «Свобода», на зміну одній тіньовій схемі в українській енергетиці з’являється інша. Під загрозою доля нафтового терміналу «Південний», що неподалік Одеси. Цей морський термінал, як відомо, призначено для перевалки нафти з танкерів до нафтогону «Одеса-Броди». «Є ознаки, що операторський контракт міг потрапити в руки організованої злочинної групи, — зазначає Радіо «Свобода». — Фірма «Коллайд Лімітед», сучасний оператор «Південного» — це офшорна фірма, і громадськості не відомо, хто за нею стоїть і за які конкретні послуги ця фірма одержує 24 мільйони доларів на рік. При цьому на офіційному бланку цієї фірми подано московську адресу «Коллайд» — Старий Арбат, 14 і телефонний номер. Ця ж адреса і телефон також належать фірмі «Хайрок пропертіз» — компанії, яку російські газети і західні правоохоронні органи підозрюють у тісній співпраці з російськими кримінальними групами».

      Отже, виходу каспійської нафти на європейські ринки чиняться неабиякі перепони. Хоча віце-прем'єр Андрій Клюєв продовжує пробивати дорогу цьому проекту. Як повідомлялося з посиланням на російські ЗМІ, «паливний» віце-прем'єр у листі до віце-президента Європейської Комісії (ЄК) Лойоли де Паласіо заявив про блокування Словаччиною реалізації експерименту з прокачування легкої нафти трубопроводом «Дружба» на чеський НПЗ «Кралупи». У листі, зокрема, зазначається, що словацька компанія «Транспетрол», посилаючись на необхідність залучення російської сторони, не дає дозвіл на транзит нафти, що свідчить про лобіювання інтересів російських нафтових компаній, зокрема компанії ЮКОС, яка володіє 49 відсотками акцій «Транспетрол». У свою чергу, Лойола де Паласіо має намір звернутися з листом до прем'єр-міністра Словаччини, закликати його підтримати проект магістрального нафтопроводу «Одеса — Броди» і надати сприяння в реалізації першої фази проекту. Ідеться про експериментальне прокачування 20 тисяч тонн легкої нафти з Бродів до Кралуп (Чехія). Про це повідомив днями директор Генерального директорату ЄК з питань транспорту й енергетики Ханс фон Зюдов. Така домовленість є тим актуальнішою, що незабаром, 15 липня, у Києві відбудеться засідання робочої групи енергетичних стратегій, яку цікавлять умови забезпечення синхронізації енергосистем України і ЄС.

Уряд не винен?

      Водночас Андрій Клюєв має великий клопіт зі своїм сумісництвом. Як відомо, він одночасно зі своїм віце-прем'єрством несе тягар обов'язків народного депутата, і Президент України Леонід Кучма саме цими днями поставив перед ним проблему вибору: або — або. Десятиденний термін для визначення свого місця роботи у пана Клюєва збіг. Отож може статися так, що Андрій Клюєв позбудеться свого віце-прем'єрського крісла раніше, ніж отримає відповідь від Лойоли де Паласіо. А взагалі Президент всіляко дає зрозуміти, що не буде нічого мати проти, якщо уряд «перестане кидатися на амбразуру». «Кабінет Міністрів не винен у зростанні цін на нафту і нафтопродукти, яке відбулося наприкінці травня», — наголосив глава держави під час прес-конференції. І далі зазначив: «На 80 відсотків нафта йде з Росії. То хто ціну встановлює? Яке відношення (до цього. — Авт.) має уряд?» — Леонід Кучма вважає, що ця ситуація створила широке поле для політичної критики Кабміну, і назвав її безпідставною. «Договорилися до того, що Янукович збирає (гроші) на вибори. Але це такий цинізм!» Глава держави послався на аналітичну довідку, з якої випливає, що в Україні станом на 1 травня були найнижчі ціни на бензин і дизельне пальне в порівнянні з Вірменією, Білоруссю й Молдовою.

      Президент зауважив, що домовленість Кабміну з керівництвом провідних компаній-трейдерів, якої було досягнуто на початку червня, можна було реалізувати й раніше. Проте він же і прогнозує, що ці компанії все одно підвищуватимуть ціни на енергоносії, які постачають у нашу країну. «Що б ми з вами не робили, а Росія буде заганяти Україну у світові ціни на енергоносії», — зазначив він і висловив упевненість, що нашій північній сусідці вигідніше постачати енергоносії виробникам за межами СНД, де ціни на ринку вищі. Президент порадив рідній країні займатися енергозбереженням, а дешевих енергоносіїв їй, мовляв, чекати нізвідки. «Може, коли Мороз і Симоненко (попросять), Зюганов, головний комуніст Росії, забезпечить постачання за дешевими цінами, внутрішньоросійськими? Ні», — зазначив Леонід Кучма. Він розповів, що під час зустрічі з президентом російської нафтової компанії «Лукойл» Вагітом Алікперовим той сказав, що, з огляду на найнижчий в Україні рівень цін на нафтопродукти, компанія буде змушена їх підняти.

      Незважаючи на катастрофічний сценарій, який змалював Президент, Прем'єр Віктор Янукович злітав на Санкт-Петербурзький економічний форум, а потім до Москви і привіз звідти обіцянку російських владців трохи попустити ціновий зашморг. Прем'єр-міністр РФ Михайло Фрадков висловив припущення, що Росія може піти на те, аби стягувати ПДВ у торгівлі нафтопродуктами з Україною за принципом «країни призначення» вже з січня 2005 року. Вирішальне слово, як випливає зі слів російських партнерів, тепер за Державною думою. Від себе можемо додати: як там повернеться дискусія, це вже інше питання. На депутатів завжди можна буде перекласти провину за незговірливість. Тим паче що сам же пан Фрадков і заявив під час Санкт-Петербурзького форуму, що найближчими роками внесок сировинного експорту в зростання російського ВВП буде скорочено більш ніж утричі порівняно з 2003 роком.

      Свою думку Михайло Фрадков пояснив так: «Ситуація в економіці країни відкриває нові виклики і можливості, поступово вичерпується потенціал зростання, пов'язаний із сировинним фактором». Звідси висновок: «Необхідно шукати нові джерела зростання», повідомляє газета «Коммерсантъ». У свою чергу, багато чого важить й інша обставина: за висновками експертів, нафтові ресурси у РФ буде вичерпано впродовж наступних сорока років, тож чи не про внутрішній ринок незабаром дбатимуть російські нафтотрейдери під тиском Кремля? Утім поки що кон'юнктура ринку диктує російському урядові політику прямо протилежного характеру. Так чи інакше, а за інформацією РІА «Новости», Мінфін РФ не передбачив у проекті бюджету на наступний рік переходу на стягнення ПДВ за принципом країни призначення щодо України. А поки наші урядовці готуються до президентських виборів, російські користуються моментом, коли з нами можна розмовляти з позиції сили. Посилаючись при цьому на ринкову кон'юнктуру.