Цінова лихоманка на ринку нафтопродуктів цього разу виявилася не сезонною, а, швидше, системною хворобою. Тривожні сигнали почали надходити набагато раніше. Тоді у передчутті нової кризи, ще на початку лютого, уряд утворив міжвідомчу комісію, яка мала контролювати ціноутворення — надто вже яскраво запам'яталось усім, якою ціною вдалося стабілізувати зерновий ринок. Так от, хоча комісію утворили нібито своєчасно, це не завадило ціновому маховику розкрутитися до загрозливих масштабів, аж поки хвороба не захопила державні фінанси (досить згадати скандальну ситуацію навколо відшкодування ПДВ). Період від березня до сьогодні, — це, власне, хронологія судомних потуг уряду з метою стабілізувати й упорядкувати ринки.
Рік розпочався обвалом системи ціноутворення у кількох секторах економіки. Першою, як і годиться, стала на диби вугільна галузь — вона завжди була призвідником системних криз у вітчизняній економіці. Тоді в усьому звинуватили міністра палива та енергетики Сергія Єрмілова — стан у вугільній галузі послужив офіційною причиною для його звільнення з посади. Хоча насправді цей міністр постраждав через те, що надто наблизився до святая святих розрахунків вищої урядової еліти з російськими партнерами — постачальниками нафтопродуктів. Потім захвилювалися споживачі металу, насамперед підприємства залізничного транспорту і будівельники. У відповідь уряд натиснув на бунтівників, скориставшись важелями Антимонопольного комітету, й у добровільно-примусовому порядку уклав меморандум із підприємствами гірничо-збагачувального комплексу.