Французький шарм. Дежа вю

Свою нову виставу «Те, що приховують французи» за п’єсою драматургів Жан–Жака Брікера та Моріса Ласега театр «Сузір’я» випустив під грифом «До шістнадцяти». Обмеживши тим самим глядацький контингент, усім іншим він «маякнув»: буде гаряче, пікантно, «лоскотно», не виключено, що й еротично. Місцями... Представникам театрального маскульту до подібних пропозицій не звикати — вони на них відгукуються охоче, а театри, зважаючи на репертуарну політику, вважають їх своєю адресною аудиторією. Тим же, хто шукає більш естетських, вишуканих варіантів своїх стосунків iз театральним мистецтвом, мали б сподобатися актори, що грають у виставі: Лев Сомов, Ксенія Ніколаєва, Валентин Томусяк, Альона Колесніченко, Михайло Досенко... Після перегляду спектаклю варто визнати, що більше поталанило таки першій категорії глядачів.

Герої цієї невибагливої історії — депутат парламенту Альбер Ламар, його подруга Матільда, син Луї, покоївка Жесант. Живучи під одним дахом, ці люди тішать себе ілюзіями особистого й державного масштабу, потихеньку грішать — сцену час від часу перетворюють на величезне ложе, на якому герої влаштовують еротичні танці — і маневрують у часі та просторі, аби не бути застуканими «на гарячому»... Словом, така собі несумна ідилія звичайного французького дому. До якого одного прекрасного дня завітав... Завітала... Давно зникла дружина Ламара, спецагентка, яка змінила стать і стала тепер ...полковником Френком Хардером. Таким бравим, підтягнутим, з вусами. Колись вона покинула маленького сина, але завдяки спецслужбам слідкувала за тим, як він дорослішав, і ось перед весіллям свого хлопчика не витримала і з’явилася, чи то пак з’явився, у його житті знову. На з’ясуванні стосунків у цій незвичній родині й побудований сюжет вистави. І якщо під час її перегляду ви відчуєте своєрідне дежа вю — цілком можливо, колись ви вже переглядали цю ж історію, але в іншому театрі. Вистава «Чоловічий рід, однина, або Не вір очам своїм» — «ветеран» афіші театру «Браво!». До речі, там колись у ролі Луї можна було побачити і режисера теперіш­ньої прем’єри Льва Сомова. Очевидно, та постановка настільки подобалася акторові, що через кілька десятків років Лев вийшов на сцену у цій історії знову. Тепер — у ролі батька свого колишнього героя.