Треба бути тугодумом або безнадiйно байдужим, щоб не розумiти, що влада Януковича—Азарова повiльно, але впевнено нищить в Українi всi її нацiональнi ознаки, зокрема тi, що в гуманiтарнiй сферi. Йдеться про дiї мiнiстра освiти Д. Табачника, який свiдомо й нахабно iнiцiює проведення таких змiн в освiтi, зокрема шкiльнiй, якi iнакше як антиукраїнськими назвати не можна. Вiн намагається вiдiбрати в молодого поколiння українцiв пам’ять про героїко–драматичну боротьбу їхнiх дiдiв–прадiдiв проти агресивних сусiдiв.
Із цiєю метою вiн знаходить лазiвку: iсторiю держави з 20–рiчним стажем незалежностi чужий українському народу мiнiстр рекомендує подавати у виглядi вкраплень у свiтову чи в iсторiю Європи, де значне мiсце займає iсторiя Росiї iз згадками про Україну в статусах Лiвобережжя чи малоросiйських околиць Росiйської iмперiї, чи її пiвденно–захiдного краю, бо ж саме такий статус Українi надавали царський та бiльшовицький режими, спираючись при цьому на штамп «так склалося iсторично».
Дiйти до абсурдної «новацiї» — можливого скасування шкiльного пiдручника iсторiї — це цинiзм вищого ґатунку. «Реформування «по–табачницьки» торкнулося й мовного питання. Вiн задумав полiпшити рiвень знань школярiв iз рiдної мови та лiтератури методом зменшення кiлькостi годин на вивчення цих предметiв. Вiн хвацько взявся за ту мову, яку царизм протягом чималого часу не визнавав, якою нехтував, приклеюючи їй епiтети вiд мужицької до телячої вже сьогоднi, що свiдчить про намагання україножерiв продовжувати процес примусової мовної асиміляцiї в моголоазiйському середовищi.
Хiба може не дивувати свiтову громадськiсть полiтика мiнiстра, яку вiн проповiдує у своїх псевдонаукових статтях, пiддаючи критицi намагання українського народу залишатися титульною нацiєю у своїй вiками вистражданiй, нинi молодiй незалежнiй державi, утверджуватися державою з єдиною державною українською мовою, власною iсторiєю, своєю старожитною українською церквою, зi своєю культурою та нацiональними традицiями...
Щойно латвiйцi провели референдум, яким утвердили свою рiдну мову єдиною державною. Для українцiв цей приклад вартий наслiдування, адже незабаром ВР розглядатиме «мовну» проблему в Українi.
Ананiй ЗАКРЕВСЬКИЙ,
краєзнавець
Київська область