Приклад латвiйцiв надихає

22.03.2012

Треба бути тугодумом або безнадiйно байдужим, щоб не розумiти, що влада Януковича—Азарова повiльно, але впевнено нищить в Українi всi її нацiональнi ознаки, зокрема тi, що в гуманiтарнiй сферi. Йдеться про дiї мiнiстра освiти Д. Табачника, який свiдомо й нахабно iнiцiює проведення таких змiн в освiтi, зокрема шкiльнiй, якi iнакше як антиукраїнськими назвати не можна. Вiн намагається вiдiбрати в молодого поколiння українцiв пам’ять про героїко–драматичну боротьбу їхнiх дiдiв–прадiдiв проти агресивних сусiдiв.

Із цiєю метою вiн знаходить лазiвку: iсторiю держави з 20–рiчним стажем незалежностi чужий українському народу мiнiстр рекомендує подавати у виглядi вкраплень у свiтову чи в iсторiю Європи, де значне мiсце займає iсторiя Росiї iз згадками про Україну в статусах Лiвобережжя чи малоросiйських околиць Росiйської iмперiї, чи її пiвденно–захiдного краю, бо ж саме такий статус Українi надавали царський та бiльшовицький режими, спираючись при цьому на штамп «так склалося iсторично».

Дiйти до абсурдної «новацiї» — можливого скасування шкiльного пiдручника iсторiї — це цинiзм вищого ґатунку. «Реформування «по–табачницьки» торкнулося й мовного питання. Вiн задумав полiпшити рiвень знань школярiв iз рiдної мови та лiтератури методом зменшення кiлькостi годин на вивчення цих предметiв. Вiн хваць­ко взявся за ту мову, яку царизм протягом чималого часу не визнавав, якою нехтував, приклеюючи їй епiтети вiд мужицької до телячої вже сьогоднi, що свiдчить про намагання україножерiв продовжувати процес примусової мовної асиміляцiї в моголоазiйському середовищi.

Хiба може не дивувати свiтову громадськiсть полiтика мiнiстра, яку вiн проповiдує у своїх псевдонаукових статтях, пiддаючи критицi намагання українського народу залишатися титульною нацiєю у своїй вiками вистражданiй, нинi молодiй незалежнiй державi, утверджуватися державою з єдиною державною українською мовою, власною iсторiєю, своєю старожитною українською церквою, зi своєю культурою та нацiональними традицiями...

Щойно латвiйцi провели референдум, яким утвердили свою рiдну мову єдиною державною. Для українцiв цей приклад вартий наслiдування, адже незабаром ВР розглядатиме «мовну» проблему в Українi.

Ананiй ЗАКРЕВСЬКИЙ,
краєзнавець
Київська область
  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>