На щастя, територія України характеризується м’яким кліматом і відповідно порівняно спокійним водним режимом річок. Але трапляються і винятки. Про це, зокрема свідчать спостереження державної гідрометслужби.
Почнемо з Дніпра — головної ріки країни. Максимальна витрата води в межах Києва спостерігалася на початку травня 1931 року і становила 23100 м3/с, а біля Дніпропетровська — навіть 25100 м3/с. Збереглося фото, на якому зображено вулицю Волоську, що на Подолі. Уся вона у воді. Протилежною була картина під час історичної посухи в 1921 року — тоді витрата води в Києві зменшилася до 93,0 м3/с.
Існують відомості, що водність основної артерії України бувала більшою і меншою. Про перетворення Дніпра мало не на струмок свідчить фрагмент листа, написаний Іваном Мазепою 6 жовтня 1708 року: «Під час нинішньої справжньої суші у багатьох місцях так Дніпро повисихав, що вбрід кіньми оний переїжджають, а між Переяславлем і Трахтемировим два броди такі мілкі ізнов на Дніпрі з’явилися, що через ониї люди їздять».
Ріка Дніпро володіє ще кількома рекордами, щоправда, не без допомоги людини. Так, у Дніпровському водосховищі за кілометр вище від греблі Дніпрогесу є місце з глибиною 62 м. Інше водосховище — Кременчуцьке — сягає ширини 28 км. Траплялися випадки, коли на акваторії останнього формувалися вітрові хвилі висотою 3,9 м. Майже як на морі!
Своєрідним, а саме — паводковим режимом, характеризуються річки Карпат. Так, на початку березня 2001 року лише за одну добу рівень води Тиси в місті Тячів підвищився на 5,4 метра. Зрозуміло, що максимальна амплітуда може бути більшою. Рекорд тут також за Тисою — на гідрологічному посту Чоп відмінність між максимальним і мінімальним рівнями становить понад 11 метрів!
Під час паводків на річках Карпат швидкість течії сягає 4–5 м/с. А на одній iз приток Тиси — р. Мокрянка — якось було зафіксовано навіть 7,1 м/с.
Тепер про температуру води і льодові явища. Максимальну температуру виміряно в річці Інгулець — 40,3 °С. У Києві, який славиться своїми пляжами, подібного не було і близько. Максимум тут становить лише 28,6 °С — цю температуру зафіксовано 22 липня 2010 року.
І хоча для України невластиві сибірські холоди, бували випадки, коли товщина криги перевищувала один метр. Абсолютний максимум належить тут невеличкій річці Мерла на Харківщині, де на гідрологічному посту Богодухів з 5 по 10 квітня 1963 року стояла крига завтовшки 1,3 метра. Що ж до Дніпра в межах Києва, то тут максимальну товщину — 80 см — зафіксовано 15 лютого 1963 року.
Найбільшу тривалість льодоставу зафіксовано на річці Красна, що на Луганщині. Утворившись наприкінці 1953 року, лід тут простояв майже півроку — 163 доби.
Досить значними на території України є й відмінності в якості води. Навіть в її мінералізації можливі відмінності на порядок. Так, у невеличкій річці Лозуватка, що впадає в Азовське море, 8 вересня 2005 року зафіксовано мінералізацію 7814 мг/дм3. Інша протилежність — карпатська річка Ворона, в якій 1 квітня 2006 року спостерігалося лише 69 мг/дм3, що лише трохи більше за мінералізацію дощової води.
А ось кілька рекордів, які характеризують Дунай — найбільшу ріку, до якої має вихід Україна. Одного разу тут виміряно глибину 39 метрів. Дунай вирізняється не лише своїми великими розмірами і водністю, а й величезним стоком наносів. У 1980 році їхній обсяг становив 85 млн. тонн, або майже по дві тонни на кожного мешканця країни. Недарма дунайська дельта безупинно просувається в бік моря.
Зрозуміло, що перелічені рекорди не остаточні. Мине якийсь час і з’являться нові, тим паче що більшість із них припала на останні півстоліття — період значних змін клімату.
Віктор ВИШНЕВСЬКИЙ,
доктор географічних наук,
Олександр КОСОВЕЦЬ,
директор Центральної геофізичної обсерваторії