Модне Євро

За два дні — 19 і 20 березня — в «Мистецькому арсеналі» пройшов парад–але європейської моди, який місцями нагадував дипломатичний прийом. Хоча ідея запросити дизайнерів із 16 країн з’явилася завдяки футбольному чемпіонату, цінність проекту Eurofashion полягає в тому, що це були все–таки сезонні колекції весна–літо 12/13 (за винятком двох), а не футбольні. Проект задумувався як інструмент поліпшення іміджу України в очах міжнародної спільноти за допомогою моди, але оскільки державних грошей на нього не знайшлося, організатори трохи переформатували захід і зробили акцент на екології і збереженні питної води. Генеральний продюсер UFW Володимир Нечипорук є офіційним другом «Євро–2012», тож, очевидно, «по дружбі» Благодійний фонд Бориса Колесникова підтримав Eurofashion.

Перед кожним із 16 показів, розбитих, як футбольні матчі, на пари учасників, на екрані була заставка проекту, іміджевий ролик України, який транслюють на Сi–Ен–Ен, та прапор країни, яку представляє дизайнер. До речі, на заздрість українським митцям, які за кордоном завжди як сироти, іноземних дизайнерів підтримали їхні посольства — посол Іспанії Хосе Родрігес Мояно привітав свою землячку Агату Руїз де ла Праду на прес–конференції, дружина посла Німеччини Елізабет Гаймзьот підтримала Аннетт Гьортц, на показі чеського бренду Oldschool на першому ряду були розкладені інформаційні матеріали про Че­хію — диск, букле­ти, екскурсійні програми, а посольство Великобританії організувало заключну вечірку Eurofashion.

Україну в цьо­му «клубі інтернаціональної дружби» представляла Ірина Каравай. «Звичайно, ми хвилювалися, для нас це велика честь — представляти країну, і ми дуже старалися насамперед зробити хорошу колекцію», — сказала Ірина. В її колекціях не міняється одне — вона завжди створює красу, від якої перехоплює дух, цього разу краса була спокійна, буржуазна, наповнена природними кольорами, благородними фактурами і ювелірно оздоблена камінням Swarovsky. У цій колекції, крім каміння Swarovsky, ще були банти — вишиті, втілені у пряжку на поясі, банти з китицями. Елегантні пальто, вузькі брюки, оксамитовий костюм кольору рубіну, сукні прямого силуету або зі спідницею–трапецією. Її партнерші по показу — іспанській дизайнерці Агаті Руїз де ла Прада сподобався стайлінг моделей — брови із камінців Swarovsky, а сама Агата, яка пишається тим, що ніколи не зробила жодної чорної речі й сама не одягає чорного, показала яскраво–барвисту колекцію для жінки–свята. Синьо–зелені й червоно–оранжеві туфлі, малинові сукні–халати, жовтий, червоний і фіолетовий в одному ансамблі, яскраві кубики — прикраси для волосся. «Дехто вважає, що те, що я роблю, — це не мода, — каже Агата, яка відома в своїй країні, має проекти і магазини в усьому світі, робить дизайн від головної ялинки Іспанії до керамічної плитки, меблів. — А я вважаю, для дизайнера голов­не — його власний стиль і упізнаваність».

Ще один веселий дизайнер — Філіп Колберт, шотландець із UK, який брав участь у провідних тижнях моди, отримав позитивні оцінки Анни Вінтур, Карла Лагерфельда, Анни П’яджі, — продається в наймодніших магазинах: Selfridges, Dover Street Market, Barneys, Net–a–porter. Його іронічна колекція з сумками у вигляді двоповерхового червоного автобуса, яєчні, чашки кави, зі смішними принтами, беретами–коронами на тлі відео з анімацією і співом Філіпа на подіумі — зовсім інший тип презентації і показу. Завдяки поп–прийомам й іронії Філіп успішно співпрацює з британськими зірками, а його відео­блог на сторінці американського Vogue — і цікаве шоу, і спосіб самопопуляризації.

Однією з найцікавіших на Eurofashion була колекція данської дизайнерки Енн Софі Медсен, яка перед тим, як відкрити власний бренд, стажувалася у Джона Гальяно і Александра МакКвіна. Її колекція натхненна образом ескімоської богині океану Седни — дівчини, яка загинула від арктичного холоду, а потім повернулася у вигляді божества, що вимагає помсти. Образ Седни, схожий на зловісні африканські маски, прикрашав блузи і светри, в колекції багато ручної роботи — аплікація, бахрома зі шкіри і хутра, вишивка, ажурні елементи зі шкіри, які надають простій трикотажній сукні містичного артистизму.

Усі дизайнери відзначали вроду українських жінок і хорошу організацію проекту, а у вівторок президент Української ради моди Ірина Данилевська отримала запрошення відвідати Mercedes–Benz Fashion Week Russia від генерального продюсера Тижня Олександра Шумського.

ДОВІДКА «УМ»

У проекті Eurofashion взяли участь дизайнери з 16 країн–учасниць футбольного чемпіонату Євро–2012: Енн Софі Медсен із Данії, Еліс Кім із Нідерландів, Агата Руіз де ла Прада з Іспанії, Аннетт Гьортц із Німеччини, Янос Ксеніс із Греції, Вікторія Андреянова з Росії, Марія Гамбіна з Португалії, бренд MEME T’IAME з Франції, La mania з Польщі, Іван Мандзукіч із Хорватії, Oldschool із Чехії, Ірина Каравай з України, Філіп Колберт (The Rodnik band) із Великобританії, Іда Шестедт із Швеції, бренд Carta e costura з Італії, Джоан Ханйс із Ірландії.

ПРЯМА МОВА

Ірина Данилевська:
Хочу зробити UFW найкращим тижнем моди Центральної Європи

— Ірино, що дасть вам цей проект?

— Коли ми його задумували, я більше думала не про те, що проект дасть мені, а що — країні. Дизайнер із Франції мені сказав: «Якби проект пройшов нормально, імідж вашої країни залишився б на тому ж рівні, на якому є зараз, бо ми всі знаємо про ваших політиків, які сприяють негативному враженню від України. А Тиждень пройшов блискуче, отже, ви своїми маленькими ручками поліпшили імідж цілої країни». Це якраз те, чого ми й хотіли, — щоб напередодні Євро в Європі з’явилася красива, позитивна, правильна інформація про Україну в цілому.

— Якої віддачі ви чекаєте?

— Не знаю. Може, найперша реакція — коли Агата Рус де ла Прада сказала: «Я чекаю від вас листа із запрошенням на Український тиждень моди». Так само сказали хорвати і чехи. Безумовно, у мене є зиск: моє бажання — зробити Ukrainian Fashion Week найкращим Тижнем Центральної Європи.

— Що вам було цікаво з точки зору моди?

— Як для професіонала мені були цікаві насамперед імениті дизайнери, тому приїзд дизайнерів з Іспанії, Данії, Ірландії, Великобританії є дуже престижним. Ми побачили 16 колекцій, які пропагували різні ідеї, тренди, але це колекції, які приїхали з провідних тижнів моди. Можливо, для мене як для модного фахівця було важливо побачити, що мода — дуже–дуже різна, що найцінніше в моді зараз — мати власний стиль і впізнаваність, це набагато важливіше, ніж відповідність певним трендам, які нам навіяли італійські текстильники, наприклад, або французькі дизайнери інтер’єрів.

— Я мало бачила українських дизайнерів на цих показах, а їм мало б бути особливо цікаво.

— З одного боку, я мала би засмутитися, бо всі вони були запрошені. Ми це позиціонували як подарунок для українських дизайнерів від UFW, найдорожчий подарунок, який ми могли зробити. Я особисто бачила на показах тiльки Вікторію Гресь, Артема Климчука, Крістіну Бобкову, Тетяну Земськову і Олену Ворожбит, Олену Пржонську, Сержа Смоліна. З іншого боку, скажу чесно, є річ, яка мене тішить: деякі українські дизайнери в ці дні працюють iз байєрами, з магазинами, відсилають лук–буки колекцій, це об’єктивна реальність: вони показали колекцію і зараз її продають.

Енн Софі Медсен.
«Колекція з мстивим божеством».

— Софі, у вашої колекції складний культурний бекграунд. Що надихнуло вас?

— Я надихалася лапландською тематикою, а центральним образом колекції є наполовину бог — наполовину людина — ескімоська богиня океану Седна, це зумовило присутність традиційної вишивки Гренландії, складні техніки роботи зі шкірою, хутром.

— Що дало вам стажування у таких великих дизайнерів, як Джон Гальяно і Александр МакКвін?

— У Гальяно я навчилася працювати з різними матеріалами і техніками — займалася вишивкою, ручною роботою, це було стажування і я не можу сказати, що щось вирішувала чи багато придумувала. А у МакКвіна я працювала молодшим дизайнером, він довіряв нам малювати і придумувати моделі. В команді було семеро дизайнерів, кожному з нас Александр задавав певний напрям і говорив у якому руслі працювати. З МакКвіном я працювала тісніше, більше спілкувалася і перейняла певні базові — дизайнерські і комерційні поняття.