Дата 21.03 — не випадкова, вона символізує унікальну для таких людей наявність третьої копії 21–ї хромосоми. За офіційною статистикою, в Україні щорічно народжується близько 400 дітей із синдромом Дауна (СД).
Цi люди можуть стати повноцінними членами суспільства за наявності необхідної психолого–педагогічної і медичної підтримки, розповіла «УМ» директор Центру раннього розвитку для дітей із синдромом Дауна Тетяна Михайленко. Спеціалісти Центру безкоштовно надають консультації 371 сім’ї, де є такi дiти: проводять огляд дитини, знайомлять з методиками розвитку, які діють у Європі, якщо потрібно, радять медикаментозне лікування. Це — єдиний подібний центр в Україні, проте на нього держава грошей не виділяє. «Ми існуємо винятково на благодійні внески, — розповідає пані Тетяна, — проте брак коштів — це не найбільша проблема. Найважче, як не прикро, проводити соціальну адаптацію. За кордоном подібної проблеми не існує, а у нас дітей із СД відмовляються брати у звичайні дитячі садочки. Але ж наші діти, мов дзеркало, вони поводяться так, як інші люди навколо. Тож навчитися жити в суспільстві вони можуть, винятково якщо почнуть жити так, як і всі інші діти». За статистикою, лише 1,5% дiтей iз синдромом Дауна в нашiй країнi вiдвiдують загальноосвiтнi заклади.
Їх називають «дітьми сонця». «У них особливе образне мислення, вони — позитивні, не тримають зла, швидко відходять від розчарувань. — розповів «УМ» президент благочинної органiзацiї «Даун Синдром» Сергій Кур’янов. — За нашими підрахунками, на даний час в Україні проживає понад 10 тисяч дітей із СД. Завдяки особливому генетичному складу вони завжди будуть відрізнятися від інших, проте наскільки — це вже залежить від методик раннього розвитку. Державні центри для дітей з особливими потребами починають працювати з дітьми з семирічного віку. Нашим же дітям в ідеалі потрібна допомога, починаючи з перших місяців життя».
Слiд пiдтримувати не лише дітей, а й їхнiх батьків, бо багато з них відчувають розгубленість, закривають очі на особливі потреби своїх дітей чи навіть залишають їх у пологових будинках. Але ситуація покращується, стверджує пан Кур’янов: якщо вірити офіційній статистиці, у 2011 році в Києві батьки не відмовлялися від дітей.