Нетішин «фронт»

Напередодні парламентських виборів, у жовтні цього року, українцям варто прискіпливіше придивитися до тих політичних сил, яким вони симпатизують. Приміром, не раз подумати, за кого віддати свій голос, доведеться мешканцям міста обласного значення Нетішин, розташованого на межі Хмельницької та Рівненської областей. Якщо донедавна доволі стабільний у політичних симпатіях населений пункт iшов у фарватері підтримки національно–демократичних сил, то сказати нині, хто в Нетішині патріот, а хто паразитує на місцевому люду з метою наживи за рахунок бюджетних грошей, не візьметься навіть корінний нетішинець. Ще б пак: дії 30–річного міського голови Ольги Омельчук навіть об’єднали у міській раді депутатів провладних і опозиційних фракцій, які з другої спроби таки відправили у відставку мера.

«Буде так, як я сказала!»

Ольга Омельчук стала міським головою Нетішина як представник партії «Фронт змін», набравши майже 1960 голосів iз 24 тисяч виборців міста. Подейкували, що чи не вперше під час цих виборів у Нетішині, де ніколи не спрацьовували брудні виборчі технології, проводився підкуп людей. Молода й амбітна жінка одразу ж узялася за роботу, розпочавши свою діяльність iз реформування міськради. Зокрема, повністю змінила структуру виконкому — нібито з метою оптимізації витрат бюджетних коштів. А нових членів набрали вже без конкурсу — за власним побажанням.

Утім, кажуть депутати, в цьому новообраному голові ніхто не перешкоджав, а депутатський корпус навіть заплющив очі на примхи, сподіваючись на ефективну співпрацю. «Їй дали керувати фактично всім: секретаря змінила, заступників усіх змінила... Рада пішла назустріч, але потім почали надходити численні скарги вже від місцевих мешканців: хто втратив роботу, а хто і взагалі не міг потрапити на прийом до міського голови, за якого ще вчора віддав свій голос, — розповів «УМ» голова нетішинського осередку партії «Наша Україна» Іван Михасик. — Відтак уже незабаром депутати не бачили іншого виходу, ніж висловити недовіру пані Омельчук. Проте у травні минулого року для цього не вистачило одного голосу».

У наступні десять місяців рада так і залишилася фактично бездіяльною. За словами пана Михасика, жодна сесія не проходила без скандалів, а молодий мер взяла за звичку авторитарну манеру управління, ігноруючи і не підписуючи навіть рішення, ухвалені депутатами: «Вона систематично ігнорувала регламент діяльності міськради, позицію і думки депутатів. Є думка її, всі інші — неправильні. Рішення ухвалювалися після голосування «з голосу». Причому питання ставили на голосування до тих пір, поки мер не отримувала бажаного результату».

«За півтора року міський голова не робила взагалі нічого: одні тільки розмови, балаканина і порожній популізм. Це все одно, що розповідати про світле комуністичне майбутнє. За час своєї діяльності пані Омельчук ухвалювала одні й ті самі застарілі програми, затверджені ще до її приходу до влади. На мою думку, мер — це, перш за все, головний начальник ЖЕКу і містовпорядкування. Натомість Ольга Омельчук виступала головним «піаристом», видаючи себе за ягня і беззахисну молоду жінку. Людина перебувала зовсім не на своєму місці», — додає голова фракції «Партії регіонів» у нетішинській міськраді Геннадій Вагнер.

Де гроші — туди людину мера

Робота на посаді міського голови, зауважують депутати — чи не перший запис у трудовій книжці Ольги Омельчук. Утім амбітний мер мала добрих порадників, адже негласним головою фракції «Фронту змін» у міськраді був рідний брат Омельчук Валерій Преподобний. «Він успішний бізнесмен, який контролює в місті всі нічні магазини. Коли депутати своїм рішенням заборонили продаж алкоголю в нічний час, саме брат міського голови подав до суду, вимагаючи скасувати рішення. А в суді мер як відповідач просто визнала позовні вимоги справедливими, таким чином підставивши депутатів, — Феміда скасувала рішення міськради. Або, наприклад, одна з херсонських фірм встановила в під’їздах житлових будинків освітлення на 40 тисяч гривень. Справа нібито й добра, але, по–перше, чому цим займалася фірма з чужого міста? По–друге, коли депутати дізнаються про це останніми з чеку, який треба оплатити коштом міста, проголосувавши відповідне рішення, — це переходить будь–які межі здорового глузду», — розповів один iз колишніх соратників мера, який побажав залишитись неназваним.

Головною статтею доходу міського бюджету є Хмельницька атомна електростанція, яка наповнює міську казну на 70—80 відсотків. Окрім того, оскільки місто розташоване поруч з АЕС, щороку з державного бюджету Нетішин отримує 2–3 мільйони гривень субвенції на розвиток соціальної сфери. Утім iз приходом до влади пані Омельчук місто заборгувало атомникам майже 7 мільйонів гривень. За словами депутатів, саме бездіяльність міськради, робота якої була заблокована стараннями мера (виконком довго не міг затвердити тарифи на тепло і водопостачання. — Авт.), призвела до того, що АЕС добилася виплати боргу в судовому порядку.

«Міського голову значно більше цікавили не потреби місцевих мешканців, а питання працевлаштування «своїх» людей у структури, які контролюють бюджетні кошти, — веде далі «нашоукраїнець» Іван Михасик. — Наприклад, питання зняття з посади начальника житлово–комунального об’єднання Володимира Никитчука мер ставила на голосування 7(!) разів. При цьому жодних аргументів чи фактів фінансових порушень ніхто не навів. Врешті, коли депутати відмовилися знімати Никитчука, вона звільнила його одноосібним розпорядженням».

«Торговельний центр» (ТЦ) у місті вважають своєрідним клондайком як для місцевих підприємців, які забезпечують роботою 600 людей, так і для бюджету, до якого щороку надходило приблизно 1,2 мільйона гривень податку. Але так було до обрання мером Омельчук. А з нею прийшов і новий директор Микола Лазарчук, з яким міськрада уклала контракт на управління ТЦ. Більше 100 підприємців, які мають тут точки для продажу краму, кажуть, що запідозрили розкрадання новим керівником грошей після того, як туди на роботу прийшли люди без відповідної кваліфікації. «Натомість коштом ТЦ їх почали відправляти в Ялту для проходження курсу з вивчення... нового Податкового кодексу. Лише після нашого протесту було створено слідчу комісію, яка встановила нецільове використання коштів на суму більше 250 тисяч гривень, що для нашого міста є великою сумою, — каже «УМ» голова Хмельницької обласної громадської організації «Товариство підприємців «Край» Олександр Супрунюк. — Нині знову постало питання призначення нового директора, якого нам намагаються нав’язати зі сторони. Нещодавно брат Ольги Омельчук Валерій Преподобний озвучив кандидатуру Віктора Козубського. Це чужа для міста людина, з Рівного, яка, щоправда, була в партійному списку мера. Наскільки нам відомо, пан Козубський не лише працював у міліції, а й має кримінальне минуле — сім років в’язниці! Як можна призначати людину з такою біографією на таку посаду? Адже вже є досвід призначення Лазарчука, від діяльності якого бюджет міста замість мільйонного прибутку за рік отримав аж... 26 тисяч гривень».

«Комунальний заклад «ТЦ» — власність громади. Прибутки з нього повинні йти у міський бюджет і використовуватися на користь громади. Однак переважає політична доцільність і перерозподілення грошових потоків, — додає секретар Нетішинського осередку організації підприємців «Край» Ольга Гізун.

«Відреклися» навіть свої

Водночас, що стосується допомоги нужденним, тут до мерії і не ходи. Минулого року Нетішин і всю Україну сколихнув жахливий скандал: семеро інвалідів розпочали голодування біля тутешньої­ міськради, вимагаючи від Ольги Омельчук захистити їхні права, заселивши в гуртожитки. Кімнати для заселення знайшли самі ж люди з фізичними вадами, а меру залишалося тільки виписати ордери, попри це людям довелося кілька днів голодувати під стінами міськради, вимагаючи свого.

«Говорити з мером було марно. Соцзахист теж повністю бездіяльний. Семеро людей, з яких двоє інваліди, живуть в одній кімнаті, а добитися від мера законного права на розширення житлової площі нереально. Перед тим, як ми розпочали голодування, вона ще й погрожувала: мовляв, якщо наважитеся вийти на акцію, пошкодуєте. Ніякої поваги навіть не до мого фізичного стану, а хоча б до віку — на всі мої зауваження пані Омельчук лише кричала і підстрибувала», — розповідає голова спілки інвалідів «Фенікс» Олена Токар.

«Вона просто доводила інвалідів до сліз, змусивши людей, які пережили інфаркти, вийти на вулицю. Голодувала навіть 9–річна дитина з ДЦП. При цьому завгосп міськради виносила нам лавочки для сидіння, а мер наказувала забрати їх. Одного вечора почалася гроза. А наш міський голова дала вказівку забрати наші намети і не пускати в мерію», — каже заступник голови Нетішинської громадської ради Антоніна Цюпка.

Після цього у фракції міськради «Фронт змін» відбувся розкол. А голова місцевого осередку Олег Вознюк разом із чотирма депутатами підтримав другу спробу депутатів відставити Ольгу Омельчук. «Це ж треба так налаштувати проти себе буквально всіх — за її зняття проголосував практично весь депутатський склад, з різних фракцій — як провладних, так і опозиційних», — зауважують самі депутати. Олег Вознюк нібито підтримав ініціативу про відставку, оскільки вважає дії колишньої соратниці деструктивними. Щоправда, спілкуватися з «УМ» до винесення рішення на центральному партійному рівні він відмовився.

Нині екс–мер оскаржує свою відставку в суді. Намагання «УМ» почути точку зору щодо подій у міськраді не увінчалися успіхом — телефон екс–мера впродовж декількох днів не відповідав. Однак, незважаючи на рішення Феміди, знайти спільну мову з колишніми соратниками Ользі Омельчук навряд чи вдасться. Адже на сторону депутатів став навіть секретар міськради Микола Степаненко: «Якщо чесно, для мене все це дуже тяжко, оскільки пропозиції піти на компроміс, на перемир’я висувалися до останнього моменту. Проте Ольга Іванівна свою позицію так і не змінила.»