Розстріляти. Не можна помилувати

Про рішення президента Білорусі Олександра Лукашенко не задовольняти прохання про помилування одного із засуджених у цій гучній справі — Владислава Ковальова — оголосили позавчора у вечірніх новинах телеканалу «Бєларусь–1». Днем раніше повідомляли про те, що комісія з помилування при президенті Республіки Білорусь розглянула прохання Ковальова, але результат залишався невідомим — всі чекали особистого вердикту президента.

Владислав Ковальов не визнав себе винним у співучасті в здійсненні вибуху в метро 11 квітня минулого року.

Другий засуджений у справі про теракт, Дмитро Коновалов, просити про помилування відмовився і протягом усього судового процесу зберігав мовчання. На суді він визнав свою провину в скоєнні теракту, але не визнав за іншими епізодами — пов’язаними з вибухами у Вітебську кількома роками раніше.

Нагадаємо, низка експертів вважають теракт підлаштованим владою Білорусі з політичних міркувань.

Мати Владислава, Любов Ковальова, заявила журналістам, що жорстоке рішення глави держави — помста її синові з боку влади. «Вони помстилися Владові за те, що сказав на суді правду», — сказала пані Ковальова в інтерв’ю каналу «Белсат», що мовить на Білорусь із території Польщі.

Нагадаємо, Верховний суд Білорусі виніс смертний вирок двом 26–річним мешканцям Вітебська 30 листопада минулого року. Потому Любов Ковальова зверталася до президента, депутатів білоруського та європейського парламентів, писала в Конституційний суд Білорусі, направила до Комітету ООН з прав людини скаргу про порушення права на життя. Відповідно до процедурних правил, комітет Об’єднаних Націй звернувся до влади Білорусі з проханням не приводити смертний вирок Ковальову у виконання, поки скарга не буде розглянута по суті. Однак офіційний Мінськ проігнорував такий заклик. Не вбивати Ковальова й Коновалова закликали глава Європарламенту, правозахисники та низка міжнародних гуманітарних організацій. Теж марно.

Минулої неділі мати й сестра Ковальова зустрічалися з ним у СІЗО КДБ. За словами Любові Ковальової, у неї тепер відчуття, що Влад усе знав про свою долю ще тоді. Вони з дочкою Тетяною були здивовані, що їм дозволили розмовляти із Владиславом цілих три години, що в умовах жорсткої ізоляції здалося майже нечуваною щедрістю. Не виключено, що ця зустріч може виявитися для родичів останньою.

«За що?! Як можна було прийняти таке рішення, якщо ще не написана наглядова скарга?» — каже Любов Ковальова. Також мати розповіла, в ці дні до засудженого не допускали його адвоката, тож не відомо, чи Влад узагалі ще живий.