У Черкасах люди знайшли біля сміттєвого бака людську руку й викликали міліцію. Вже до вечора експерти науково–дослідного експертно–криміналістичного центру обласної міліції зуміли з’ясувати, що рештки тіла належать 28–річній місцевій жительці. Правоохоронці тут же взялися з’ясовувати, хто вчинив такий страшний злочин.

Ця нічна пригода біля контрольно–пропускного пункту Кременчуцького сталеливарного заводу одразу почала обростати найрізноманітнішими чутками. Говорили навіть про спробу терористичного акту, під час якої невідомий чоловік кинув «коктейль Молотова» до прохідної підприємства й накивав звідти п’ятами. Однак після того, як співробітники міліції знайшли горе–«терориста», з’ясувалося, що просто пити треба менше... Таким собі «бомбістом» виявився 35–річний сталевар згаданого підприємства. Коли після чергової зміни чоловік виходив із заводу через прохідну, охоронці помітили, що він напідпитку, і зробили йому зауваження. Зрозуміло, що фіксація цього факту не обіцяла робітникові прихильності начальства.

Жертва, що дивом вижила, позавчора ввечері вперше дала свідчення слідчим та назвала правоохоронцям імена та прикмети трьох своїх катів. А перед тим двох синків місцевих посадовців... відпустили на підписку про невиїзд! Лише після того, як громадськість Миколаєва почала акції протесту під облпрокуратурою, вимагаючи застосувати до ґвалтівників суд Лінча — підозрювані самі попросилися до СІЗО, боячись самосуду. Прокуратура одразу відзвітувала про їхнє затримання. Водночас у міській лікарні №3 лікарі ампутували постраждалій дівчині праву руку, обидві стопи і гомілку — кістки в цих місцях просто перетворилися на попіл! Ще 55% її тіла — суцільний опік. Нирки та інші внутрішні органи просто зварилися від дії високої температури. Щодня на лікування потрібно дві тисячі гривень. Фактично 18–річна Оксана Макар горіла живцем у пеклі, що їй вистелили покидьки зі старої ковдри на міському звалищі. Саме тут, на смітнику, в оточенні голодних бродячих псів вона, проти всіх законів фізики та медицини, раптом отямиться. І чорними, обвугленими губами не закричить щосили, як їй хотілося, а лише тихенько застогне: «Люди! Допоможіть, я вмираю! ». І станеться друге диво: її почує випадковий перехожий і викличе міліцію.