Кафкіанський гамбіт: від Краснагоракаї до Пашковського?
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Чулпан Хаматова та Євген Миронов у виставі «Фрекен Жюлі».
Цього разу Театр Націй гастролюватиме відразу на двох столичних майданчиках: виставу «Фрекен Жюлі» підопічні Євгена Миронова зіграють 24—25 березня на сцені Театру імені Франка, а «Кілера Джо» — 26—27 березня в Опереті. Обидві вистави варті уваги гурманів від театру — аналізуючи ці спектаклі, московські критики відверто зловживали найвищими формами порівняння, причому не завжди свої фахові епітети вони вплітали у беззаперечно позитивний контекст.
Режисер вистави «Фрекен Жюлі» — відомий німецький експериментатор Томас Остермайєр. З категорією жінок, до якої належить головна героїня, він був прекрасно знайомий: у своєму театрі «Шаубюне» в Берліні він ставив «Нору» та «Гедду Габлер» Генріха Ібсена. Цього разу історію «падіння» графської доньки, яка стала коханкою лакея, мусили зіграти актори російські, психотип яких, за логікою, має дисонувати з внутрішнім світом героїв Августа Стрінберга. Якщо це припущення має право на існування, то Євген Миронов та Чулпан Хаматова тут — виняток із правил. Оскільки їхнiй акторський потенціал безапеляційно перекреслює ці очевидні висновки. Не останню роль у цьому порозумінні особистостей, як літературних, так і реальних, а також культур, які вони представляють, відіграв автор сценічної версії Михайло Дурденков. Його особливе прочитання Стрінберга та переселення героїв на Рубльовку дозволило режисеру вирішити виставу у стилі анатомічного театру, де найдрібніші фізіологічні деталі мають колосальне навантаження, де на столі кухарка Крістіна патрає курку, а потім на ньому ж Жан розкладе свою господиню Жюлі... «У світі, де гордість вимірюється банківським рахунком, немає місця людським почуттям», — щоб донести цю думку режисера до глядачів, акторам довелося опиратися своєму попередньому досвіду і не виправдовувати своїх героїв, не співчувати їм, як раніше...
Інтрига «Кілера Джо» зашифрована у прізвищі автора п’єси, за якою поставлена ця вистава. Трейсі Леттс — лауреат Пулітцерівської премії, він не лише драматург, а й актор, який багато років співпрацював iз провідним Чикагським театром «Степпенвульф».
Головні герої «Кілера Джо» — брат i сестра, які вирішують убити свою матір щоб отримати страховку, і наймають для цього професійного кілера, а той виявився копом... Історію, замішану на інтелектуальному трилері та «чорній комедії» у стилі Тарантіно, в Театрі Націй поставив болгарський режисер Явор Гирдиєв. У ролях — Олександр Новін, Юлія Пересильд, Олена Морозова, Андрій Фомін, Віталій Хаєв...
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Нову літературну премію "Григір" за найкращу книжку короткої прози заснували в Україні - відзнаку присвятили Григору Тютюннику. >>
Сьогодні, 11 березня, виповнюється 138 років від дня народження Василя Чечвянського (справжнє прізвище — Губенко) — українського письменника-гумориста і сатирика, одного з митців трагічного покоління Розстріляного Відродження. >>
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Унікальний макет Маріуполя представили на виставці «МУІ — Маріуполь Українська Ідентичність» у Львові. >>
У Лондоні відбулося інавгураційне засідання Українсько-британської комісії з питань культури відповідно до положень Угоди та Декларації про сторічне партнерство між Україною і Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, підписаних у 2025 році. >>