Чулпан Хаматова та Євген Миронов у виставі «Фрекен Жюлі».
Цього разу Театр Націй гастролюватиме відразу на двох столичних майданчиках: виставу «Фрекен Жюлі» підопічні Євгена Миронова зіграють 24—25 березня на сцені Театру імені Франка, а «Кілера Джо» — 26—27 березня в Опереті. Обидві вистави варті уваги гурманів від театру — аналізуючи ці спектаклі, московські критики відверто зловживали найвищими формами порівняння, причому не завжди свої фахові епітети вони вплітали у беззаперечно позитивний контекст.
Режисер вистави «Фрекен Жюлі» — відомий німецький експериментатор Томас Остермайєр. З категорією жінок, до якої належить головна героїня, він був прекрасно знайомий: у своєму театрі «Шаубюне» в Берліні він ставив «Нору» та «Гедду Габлер» Генріха Ібсена. Цього разу історію «падіння» графської доньки, яка стала коханкою лакея, мусили зіграти актори російські, психотип яких, за логікою, має дисонувати з внутрішнім світом героїв Августа Стрінберга. Якщо це припущення має право на існування, то Євген Миронов та Чулпан Хаматова тут — виняток із правил. Оскільки їхнiй акторський потенціал безапеляційно перекреслює ці очевидні висновки. Не останню роль у цьому порозумінні особистостей, як літературних, так і реальних, а також культур, які вони представляють, відіграв автор сценічної версії Михайло Дурденков. Його особливе прочитання Стрінберга та переселення героїв на Рубльовку дозволило режисеру вирішити виставу у стилі анатомічного театру, де найдрібніші фізіологічні деталі мають колосальне навантаження, де на столі кухарка Крістіна патрає курку, а потім на ньому ж Жан розкладе свою господиню Жюлі... «У світі, де гордість вимірюється банківським рахунком, немає місця людським почуттям», — щоб донести цю думку режисера до глядачів, акторам довелося опиратися своєму попередньому досвіду і не виправдовувати своїх героїв, не співчувати їм, як раніше...
Інтрига «Кілера Джо» зашифрована у прізвищі автора п’єси, за якою поставлена ця вистава. Трейсі Леттс — лауреат Пулітцерівської премії, він не лише драматург, а й актор, який багато років співпрацював iз провідним Чикагським театром «Степпенвульф».
Головні герої «Кілера Джо» — брат i сестра, які вирішують убити свою матір щоб отримати страховку, і наймають для цього професійного кілера, а той виявився копом... Історію, замішану на інтелектуальному трилері та «чорній комедії» у стилі Тарантіно, в Театрі Націй поставив болгарський режисер Явор Гирдиєв. У ролях — Олександр Новін, Юлія Пересильд, Олена Морозова, Андрій Фомін, Віталій Хаєв...
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
