Концертна програма складалася з двох відділень: першого — «українського», де прозвучала музика знаного київського композитора, соліста–валторніста симфонічного оркестру Національної опери Василя Пилипчака, і «японського», в якому було виконано твори всесвітньо відомого композитора Кадзунорі Маруями, а за диригентським пультом стояв його співвітчизник Уено Такасі. «Саме через музику ми відчуваємо гостріше біль кожного з нас. Це — своєрідний реквієм, який об’єднує дух наших народів», — сказав, відкриваючи вечір, Надзвичайний і Повноважний Посол Японії в Україні Тоічі Саката.
Перша частина вечора наче акумулювала в собі вишуканий, багатогранний світ Японії. Витончені мелодії флейти, маримби та інших музичних тембрів, що є відповідниками в музиці палітри звуків і голосів природи, відтворення музичними засобами тиші, що особливо шанується японцями, поєднання дзвінких звучань ксилофона, арфи зі сріблястими голосами дитячого хору (хор хлопчиків Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського під диригуванням Алли Шейко) створювали дивовижну атмосферу присутності в залі неповторного японського «звукового клімату». Прозвучала також і легендарна Камерна симфонія №1 для солістів, художнього слова, дитячого хору та камерного оркестру «Семі–но oiнорі — Молитва цикад» Василя Пилипчака під диригуванням автора. Резонансна прем’єра цього твору, написаного київським композитором на прохання Уено Такасі, відбулася ще минулого року в одному з концертів «КиївМузикФесту».
Більшість виконаних цього вечора творів стали світовими прем’єрами. Так, до нинішнього концерту готував свій новий твір — «Ясіма молитва до богів Ямато» Кадзунорі Маруяма. Як зазначив маестро, «у своїй музиці я намагався відтворити глибинну етнічну специфіку традиційної японської музичної культури, зокрема, ритми й інтонації наших старовинних танцювальних жанрів — кагура, з якого розвинулися всі сінтоїстські храмові танці, а пізніше — танці знаменитого театру кабукі, а також придворного танцю гагаку». «Позапланове» виконання на флейті Уено Такасі у супроводі симфонічного оркестру під орудою Василя Пилипчака знаменитої «Мелодії» Мирослава Скорика стало своєрідним емоційним «резюме» цього вечора.
Наталія СЕМЕНЕНКО,
мистецтвознавець