$1,5 млн. за рабинь з України

Поліція польського міста Тарнув викрила групу сутенерів (трьох чоловіків і трьох жінок), які протягом десяти років примушували українок до занять проституцією. Злочинців затримано, ведеться слідство. Яке вже з’ясувало, що польським сутенерам допомагала львів’янка. Жінка запрошувала 18—20–річних співвітчизниць на роботу танцівницями та офіціантками до нічних клубів сусід­ньої країни. Дівчата навіть отримували офіційні документи для роботи за кордоном, але «роботодавці» відбирали у них паспорти та примушували торгувати тілом. За десять років сутенери «заробили» близько 1,5 мільйона доларів.

Як розповіли «УМ» у прес–службі МВС Львівської області, загалом за 2011 рік було ліквідовано дев’ять каналів переправлення незаконних мігрантів через державний кордон України, порушено 7 кримінальних справ про організацію нелегального переправлення людей та затримано 479 осіб, які намагалися незаконно перетнути українсько–польський кордон.

Нагадаємо, Україна посідає 87–му сходинку в рейтингу боротьби з торгівлею людьми зі 182 можливих. Нідерланди, Швеція, США, Словенія, Бельгія, Іспанія найкраще борються з контрабандистами і надають оптимальний захист їхнім жертвам. Українських секс–рабинь постачають до 38 країн світу, зокрема до Росії, Польщі, Туреччини, Італії, Австрії, Іспанії, Німеччини.

Світова торгівля «живим товаром» за прибутковістю поставлена експертами на третє місце після контрабанди наркотиків і зброї та оцінюється у 8—12 млрд. дол. на рік.

Ганна ГОЛОДНА

А ТИМ ЧАСОМ...

У Києві лише з початку 2012 року було викрито 20 борделів. Про це пресу повідомив начальник Управління зв’язків iз громадськістю МВС України Володимир Поліщук. Він наголосив, що жінки, які займаються проституцією, вважаються адміністративними правопорушницями, а ось сутенери та утримувачі притонів мають відповідати за ст. 302–303 Карного кодексу, яка передбачає від трьох до п’ятнадцяти років позбавлення волі залежно від ступеня тяжкості злочину (наприклад, залучення до проституції неповнолітніх осіб).

МАЙТЕ НА УВАЗІ

У книжці канадського журналіста Віктора Маларека «Наташі: сучасна світова секс–торгівля» йдеться про шляхи залучення жінок до сексуального рабства. Це і банальне викрадення, і надання «робото­давцями» неправдивої інформації щодо роду занять, якими завербовані дівчата мають займатися. Це може бути не лише запрошення працювати офіціантками і танцівницями, а й пропозиція вступити до зарубіжного (маловідомого та недорогого) коледжу.

Потрапити до сексуального рабства можуть також дівчата, які виходять заміж через сайти знайомств за іноземців iз країн, де шлюб, зареєстрований в Україні, не вважається офіційним.

Є й жінки, які свідомо погоджуються працювати повіями в надії добре заробити. Проте вони навіть не уявляють, у яких умовах їм доведеться працювати. Так, пише Маларек, «одна молода жінка підрахувала, що за чотири місяці перебування в рабстві вона була зґвалтована миротворцями в барах 1800 разів. Усі її спроби розповісти комусь, що її там тримають силою, закінчувалися для неї новим насильством». Крім зґвалтувань, ці жінки потерпають від побоїв та часто потребують серйозної медичної та психологічної допомоги після того, як нелегальний бордель виявлять, а їх самих репатріюють. Але в даному випадку це можна вважати «хепі–ендом».